Перейти до вмісту

П'єр Паоло Крешенці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
П'єр Паоло Крешенці
Релігія:католицька церква[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження:1572[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народження:Рим, Папська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті:19 лютого 1645(1645-02-19) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смерті:Рим, Папська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: П'єр Паоло Крешенці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр Паоло Крешенці (лат. Petrus Paulus Crescentiensis, італ. Pier Paolo Crescenzi; 1572, Рим, Папська держава — 19 лютого 1645, там же) — представник римського роду Крешенці, доктор юриспруденції, кардинал-єпископ Палестрини та Порто-Санта Руфіни.

Кандидат на місце римського папи під час конклаву 1644 року. Колекціонер творів мистецтва, насамперед античної та ранньої християнської скульптури. Друг святого Філіпо Нері.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки та юність

[ред. | ред. код]

Народився 1572 року в Римі в сім'ї Вірджиліо Крешенці, барона де Монторіо і Костянти, уродженої маркізи Дель Драго. Був старшим братом художника й архітектора Джованні Баттисти Крешенці[en][3].

Виховувався ораторіанцями, яким особливе заступництво надавали його батьки. На все життя П'єра Паоло пов'язала міцна дружба зі святим Філіпо Нері, засновником цієї конгрегації[4]. Пізніше він двічі свідчив про нього на процесі з його канонізації[5]. Закінчивши Римську колегію[it], вступив до університету в Перуджі, де вивчав церковне та світське право. Здобув ступінь доктора юриспруденції й обрав церковне служіння[6].

1596 року розпочав кар'єру при папському дворі з посади абревіатора великого парку. У лютому 1601 року призначений правителем Орв'єто. Здобув титул апостольського протонотарію. У травні 1608 року переведений на посаду референдарію Трибуналів Апостольської Сигнатури правосуддя та милості. 10 вересня 1609 року призначений генеральним аудитором Апостольської палати. Ймовірно, одночасно з цим призначенням зведений у сан священника, але точна дата його висвячення невідома[6][7].

Кардинал

[ред. | ред. код]

Папа Павло V 17 серпня 1611 року звів його в кардинали, а 12 вересня того ж року йому надали титул кардинала-священника Санті-Нерео-ед-Акіллео. 14 липня 1612 року номінований в єпископи Рієти[it]. 12 квітня того ж року в церкві Санта-Марія-ін-Валлічелла в Римі відбулася його хіротонія, яку очолив кардинал Боніфаціо Каетані[it], єпископ Кассано[8].

У куріальній політиці підтримував тісні зв'язки з кардиналами Барберіні — Антоніо та Маффео, майбутнім римським папою Урбаном VIII. На конклаві 1621 року не підтримав кардинала П'єтро Кампорі[it], креатуру кардинала Шипіоне Боргезе, попри те, що входив до партії останнього. Самостійно проголосував за кардинала Алессандро Людовізі, який і став римським папою під ім'ям Григорія XV[6][9].

В подяку за це, 17 березня 1621 П'єр Паоло переведений на кафедру Орвʼєто[it], яку обіймав до 23 травня 1644 року. При цьому він зберіг за собою титул кардинала-священника Санті-Нерео-е-Акіллео. 1624 року провів єпархіальний синод. Запросив єзуїтів, передавши їм церкву Санті-Апостолі до Орв'єто. Сприяв поширенню в єпархії маріанського культу. Як експерт, входив до комісії з вироблення критеріїв визнання культів мучеників раннього періоду церковної історії. Брав участь на конклаві 1623 року, на якому римським папою обрали його друга, кардинал Маффео Барберіні[6][9].

Під час Тридцятилітньої війни був прихильником проіспанської партії, яка чинила сильний тиск на понтифіка, вимагаючи від нього підтримати Габсбургів у боротьбі з протестантами[6]. 8 жовтня 1629 року йому надано титул кардинала-єпископа Палестрини, який 1 липня 1641 року замінили на титул кардинала-єпископа Порто-Санта Руфіни. Останній мав аж до смерті[8].

Останні роки

[ред. | ред. код]

Залишаючись кардиналом-єпископом Порто-Санта Руфіни, з липня 1641 по лютий 1645 року був віцедеканом Колегії кардиналів. На конклаві 1644 року його кандидатура розглядалася, як одна з можливих на місце понтифіка, але обрали кардинала Джамбаттіста Памфілі, який став римським папою під ім'ям Інокетія X[6][9].

Крешенці був захопленим колекціонером творів мистецтва. Він перетворив свій палац у Римі на подобу музею. Особливо численними у зборах були древні античні і християнські скульптури. Колекцію кардиналу допомагав збирати його друг, археолог Джованні Дзаратіно-Кастелліні. Більша частина цієї колекції зберігається в Оксфорді в Арундельському зібранні скульптур[en][6][9].

Помер у Римі близько півночі 19 лютого 1645 року. Похований 22 лютого того ж року у крипті церкви Санта-Марія-ін-Валічелла. Над його могилою біля щаблів вівтаря зображений герб роду Крешенці[9][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  2. ↑ Répertoire International des Sources Musicales — 1952.
  3. ↑ Pier Paolo Crescenzi (англ.). Gutenberg. Процитовано 30 квітня 2015.
  4. ↑ Bella, 2006, с. 32.
  5. ↑ Bella, 2006, с. 128.
  6. ↑ а б в г д е ж Polverini Fosi, Irene. Crescenzi, Pier Paolo. Dizionario Biografico degli Italiani – Volume 30 (1984) (італ.). Treccani. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  7. ↑ Pier Paolo Crescenzi (італ.). Araldica Vaticana. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  8. ↑ а б Pier Paolo Cardinal Crescenzi (англ.). Catholic Нierarchy. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  9. ↑ а б в г д Salvador Miranda. Crescenzi, Pier Paolo (англ.). The Cardinals of the Holy Roman Church. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 30 квітня 2015.
  10. ↑ Crescenzi, Pietro Paolo (нім.). Requiem Projekt. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 30 квітня 2015.

Література

[ред. | ред. код]
  • Bella, Luciano Giuseppe. Filippo Neri: padre secondo lo spirito : [італ.]. — Milano : Editoriale Jaca Book, 2006. — P. 32, 111–112, 114, 119, 122, 128, 143, 180, 252, 275. — 279 p. — (Già e non ancora). — ISBN 978-8-81-630434-5.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр_Паоло_Крешенці&oldid=46203821