Польсько-югославські відносини
| Польсько-югославські відносини | |
|---|---|
 | |
.svg?lang=uk){kind=small} Королівство Югославія |
 Польща |
| Польсько-югославські відносини | |
|---|---|
| |
.svg?lang=uk){kind=small} Соціалістична Федеративна Республіка Югославія |
Польська Народна Республіка |
| Польсько-югославські відносини | |
|---|---|
| |
Соціалістична Федеративна Республіка Югославія |
Польща |
Польсько-югославські відносини (пол. stosunki polsko-jugosłowiańskie; сербохорв. poljsko-jugoslovenski odnosi, серб. кир.: пољско-југословенски односи, словен. poljsko-jugoslovanski odnosi, мак. полско-југословенски односи) — історичні двосторонні відносини між Польщею (Другою Польською Республікою 1918—1939 років, Польською Народною Республікою 1947—1989 років і Республікою Польща в 1989—1992 роках) та колишньою Югославією (як Королівством Югославія у 1918—1941 роках, так і комуністичною Югославією в 1945—1992 роках).
Польща мала посольство у Белграді, а Югославія — у Варшаві.
_general_Danilo_Kalafatovi%C4%87_and_Brigadier_(later_Army)_general_%C5%BDivko_Stanisavljevi%C4%87_with_Polish_military_delegation_1928.jpg?lang=uk)
Обидві країни започаткували свої відносини у міжвоєнний період, коли Польща вперше після зникнення її як держави наприкінці XVIII століття відновила свою незалежність у 1918 році, в якому утворилася і Югославія під тодішньою назвою Королівство сербів, хорватів і словенців. Дипломатичні відносини між цими двома державами встановлено протягом 1919 року. У 1920 році до Варшави та Белграда відправлено перших послів. Відносини були дружніми, але не такими вже й близькими. Важливу роль у зближенні двох країн відіграла Польсько-югославська ліга, яка існувала у Варшаві та Белграді. У жовтні 1922 року у Варшаві було підписано Торговельну угоду, у вересні 1926 року в Женеві було підписано Пакт про дружбу та дружнє співробітництво, а в грудні 1931 року в столиці Польщі, під час візиту міністра закордонних справ Югославії Воїслава Маринковича, було підписано Конвенцію про наукову, шкільну і мистецьку співпрацю. Його візит до Польщі став першим важливим державним візитом за більш ніж десять років дипломатичних відносин. Другим важливим державним візитом був візит ввічливості міністра закордонних справ Польщі Юзефа Бека до Югославії у травні 1936 року.[1]
І Польщу, і Югославію спіткала однакова доля під час Другої світової війни: обидві держави ліквідувала нацистська Німеччина, в обох випадках на це цинічно відреагувало найвище радянське керівництво, яке в перші два роки Другої світової війни мало союзницькі відносини з гітлерівським режимом: у випадку з Польщею терміново викликаний уночі 17 вересня 1939 року до Народного комісаріату закордонних справ у Москві польський посол Вацлав Гжибовський одержав дипломатичну ноту від заступника наркома Володимира Потьомкіна, в якій СРСР виправдовував агресію проти Польщі заявою про припинення існування польської держави;[2] у випадку з Югославією через кілька днів після нападу на неї Німеччини югославський посол у Москві Мілан Гаврилович вимушено покинув Радянський Союз, оскільки Сталін заявив, що Югославії більше не існує.[3] В обох цих знищених німцями державах діяли уряди у вигнанні, причому і польський, і югославський еміграційні уряди перебували в Лондоні.
Під час німецько-радянського вторгнення до Польщі, яке розпочало Другу світову війну у 1939 році, Югославія оголосила нейтралітет, а польським біженцям з окупованої Польщі, які втікали в Угорщину та Румунію через Югославію допомагали Югославський Червоний Хрест і місцеві жителі.[4] Потім поляки далі тікали через Італію та Грецію до союзниці Польщі Франції, де відроджувалася польська армія для продовження боротьби проти Німеччини.[4] Зрештою, Югославія, побоюючись Німеччини, виявила небажання пропускати поляків через свою територію, що призвело до переспрямування шляху втечі на Болгарію.[5] Після окупації Югославії в 1941 році її громадяни потрапляли до німецьких таборів для військовополонених, концентраційних таборів і таборів примусової праці в окупованій Польщі. Поляків ув'язнювали у підтаборі концентраційного табору Маутгаузен на Любельському перевалі в окупованій Югославії.[6] Під час війни обидві країни зазнали тяжких втрат, а польський рух опору і рух югославських партизанів були одними з найпотужніших рухів опору у Другій світовій війні.
Після війни понад 15 000 поляків було репатрійовано з Югославії до Польщі.
Після закінчення війни до 1948 року дві країни перебували в радянській сфері впливу. У 1946 році обидві держави підписали Угоду про дружбу та взаємодопомогу[7] Тоді як Польській робітничій партії, щоб утвердити свою владу в країні, знадобилося кілька років і підтримка СРСР, Комуністична партія Югославії змогла встановити контроль над країною вже в 1945 році без будь-якої значної підтримки СРСР[8] З цієї причини нова югославська влада сподівалася на статус рівноправного союзника в рамках Східного блоку, а не держави-сателіта СРСР. Небажання підпорядковуватися Радянському Союзу породило конфлікт між Тіто і Сталіним 1948 року, після чого відносини Югославії з усіма державами Східного блоку, включно з Польщею, були або призупинені, або суттєво загострені.[9] Ситуація покращилася після Белградської декларації 1955 року, однак на цьому етапі Югославія переорієнтувала свою зовнішню політику на тісне співробітництво з неприєднаними країнами. На підставі угоди, підписаної в Белграді 6 липня 1956 року, було відновлено офіційну культурну співпрацю з Польщею.[10] Відбулася загальна нормалізація відносин, унаслідок чого значна кількість польських туристів почала проводити літні відпустки на узбережжі Адріатичного моря, переважно в Соціалістичній Республіці Хорватія. Взаємини знову зіпсувалися на деякий час через вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини в 1968 році, коли дві держави опинилися на протилежних сторонах конфлікту.[10] Пізніше відносини покращилися. 1989 року в Польщі відбулася мирна революція, країна позбулася комуністичної влади, змінивши назву з Польської Народної Республіки на Республіку Польща. Югославія ж почала входити в системну кризу, що обернулася на початку 1990-х років югославськими війнами і розпадом держави.
- Міжнародні відносини Польщі
- Міжнародні відносини Югославії
- Польсько-сербські відносини
- Польсько-хорватські відносини
- Музей сучасного мистецтва (Скоп'є)
- Польща на зимових Олімпійських іграх 1984
- ↑ Milan Gulić (2015). Odnosi između Kraljevine SHS/Jugoslavije i Republike Poljske (1919–1939). Pogled iz Beograda (13) (вид. Zbornik radova Instituta za savremenu istoriju). Institut za savremenu istoriju, Beograd: 55—73. (серб.)
- ↑ Damian Markowski, Bić się czy nie? Dylemat wobec sowieckiej agresji 17 września 1939 roku Magazyn Historyczny «Mówią Wieki» (пол.)
- ↑ Vauhnik V. Nevidna fronta: spomini. Buenos Aires: Svobodna Slovenija, 1965. (словен.)
- ↑ а б Wróbel, Janusz (2020). Odbudowa Armii Polskiej u boku sojuszników (1939–1940). Biuletyn IPN (пол.). № 1–2 (170–171). IPN. с. 104. ISSN 1641-9561.
- ↑ Wróbel, с. 106
- ↑ Megargee, Geoffrey P. (2009). The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos 1933–1945. Volume I. Indiana University Press, United States Holocaust Memorial Museum. с. 933. ISBN 978-0-253-35328-3.
- ↑ Diplomatski odnosi između Republike Poljske i Srbije (u vreme Kraljevine Srba, Hrvata i Slovenaca) uspostavljeni su 1919. godine. The Embassy of the Republic of Poland in Belgrade. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Maja Lukanc (January 2017). The communist rise to power: Comparison between Poland and Yugoslavia. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ POLAND, HUNGARY RENOUNCE PACTS WITH YUGOSLAVIA. The New York Times. 1 жовтня 1949. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ а б Joanna Szczutkowska (2015). Kulturna saradnja Poljske i Pugoslavije sedamdesetih godina XX veka. CEEOL. Institut za savremenu istoriju. Процитовано 4 жовтня 2020.
