Понорниця
| селище Понорниця | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська область | ||
| Район | Новгород-Сіверський район | ||
| Тер. громада | Понорницька селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA74060050010088781 | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1618 (407 років) | ||
| Статус | із 26 січня 2024 року | ||
| Площа | 7,64 км² | ||
| Населення | ▼ 1931 (01.01.2022)[1] | ||
| Поштовий індекс | 16221 | ||
| Телефонний код | +380 4656 | ||
| Географічні координати | 51°43′11″ пн. ш. 32°51′00″ сх. д.H G O | ||
| Водойма | р. Вербка
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Новгород-Сіверський | ||
| До станції: | 55 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - автошляхами: | 146 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, селище Понорниця, вул. Довженка, 18 | ||
| Голова селищної ради | Понорницький селищний голова Іващенко В. І. | ||
| Карта | |||
  Понорниця | |||
 Понорниця | |||
| |||
|
| |||
Поно́рниця — селище в України, адміністративний центр Понорницької селищної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Поселення розташоване на пагорбках обох берегів невеличкої річки Вербка.
Назва селища походить від слова Понора, яке має два значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки, а друге — яр.
Перша згадка про Понорницю як поселення сягає 1618 року. В період Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років село Понорниця набуло статусу адміністративного центру Понорницької козацької сотні, яка вперше згадується у документах 1654 року у складі Ніжинського козацького полку. У 1663 році, в ході адміністративного реформування Ніжинського полку, Понорницька сотня була передана до складу Чернігівського козацького полку, в якому й перебувала до його розформування у 1781 році. Козаки Понорницької сотні неодноразово брали участь у воєнних діях.
У 1864 році відкрита перша земська школа в містечку Понорниця, яка мала назву Народне училище, на той час друге у Чернігівській губернії. Станом на 1897 рік в містечку налічувалося 932 подвір'їв та мешкало 4 782 особи. Працювали понад 30 лавок, щотижневі базари, відбувалось 4 ярмарки на рік. На території містечка знаходилися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдво-Богородицька (1789) та кам'яна Михайлівська (1819), які були знищені при радянській владі у першій половині ХХ століття.
Щодо господарського життя містечка Понорниці, то його основою було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало і тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, випліталися на продаж риболовецькі сіті.
Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Понорниця — у складі УНР. У містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена радянська влада. З 1923 року містечко стало адміністративним центром Понорницького району Новгород-Сіверської округи, Чернігівської губернії, 1023 двори, 4924 мешканця[2]. У 1928 році утворений перший колгосп в Понорниці. Загнані у колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. У 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 99 жителів селища[3].
Під час Другої світової війни 1271 житель селища воював у лавах російської окупаційної Червоної армії, а згодом — радянської армії, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. Під час німецької окупації в урочищі Салотопка німецькими військами розстріляно 297 жителів селища Понорниця. У 1954 році в центрі Понорниці був встановлений пам'ятник на братській могилі. Після звільнення Чернігівщини у 1943 році від німців радянська влада знову почала відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.
Після війни життя в районному центрі Понорниця поступово налагоджується. За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 осіб населення. У 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. У 1962 році Понорницький район був розформований. Територію Понорницької селищної ради у 1965 році передано до складу відновленого Коропського району.
У 2013 році була відремонтована і комп'ютеризована середня школа, проведена газифікація Понорниці. У 2006 році частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі й Рихлівська дача, увійшла до складу Мізинського національного природного парку (МНПП). У 2016 році населення Понорниці становило 2 178 осіб.
22 грудня 2019 року, в ході децентралізації, утворена Понорницька селищна громада, до складу якої увійшли, крім Понорниці, ще 16 сіл із населенням близько 8 000 осіб.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», затверджено склад Понорницької селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, селище увійшло до складу новоутвореного Новгород-Сіверського району Чернігівської області[5].
26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Понорниця набуло статусу селища[6].
| 1866 | 1885 | 1897 | 1926 | 1959 | 1980 | 1989 | 2006 | 2016 | 2024[7] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 3056 | 3312 | 4782 | 5026 | 4911 | 4265 | 3632 | 2778 | 2178 | 1901 |
| українська мова | російська |
|---|---|
| 98,27 % | 1,40 % |
- Уродженці селища:
- Дмитро Гордієнко ({н}} 1977) — український історик, джеререлознавець, науковець.
- Петро Загорський (1764—1846) — український анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології.
- Петро Кузьменко (1831—1874) — український письменник і етнограф. Закінчив у 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» тощо), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
- Софія Мануйлович (1892—1971) — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.
- Дмитро Наливайко (1929—2023) — український літературознавець, академік.
- Сергій Поздняков (1995—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
-
ТЦ «Еней» -
Будинок культури -
Одна з вулиць селища -
Філія Ощадбанку
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Список населенных мест Черниговской губернии / Центральное статистическое управление УССР, Черниговское губернское статистическое бюро. – Чернигов: Госпиполитография, 1924. – 156 c. : табл.
- ↑ Понорниця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України № 3285-IX від 28 липня 2023 року «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Верховна Рада України.
- ↑ Соціальний паспорт Понорницької селищної територіальної громади. Понорницька селищна громада (укр.). Процитовано 18 січня 2025.
- Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007, с. 261—266.
- Понорниця.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Ponornica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 781. (пол.)
- Інститут історії України. 17 вересня. [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- {{Cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp%7Ctitle=Банк даних Державної служби статистики України] [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities&towns of Ukraine. [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (укр.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |