Перейти до вмісту

Попович-Боярська Климентина Карлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Климентина Попович-Боярська
Ім'я при народженніКлиментина Карлівна Попович
Народилася3 лютого 1863(1863-02-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шевченкове, Вигодська селищна громада, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла7 травня 1945(1945-05-07)[1] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бабинці, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
 Українська держава (1941)
 УРСР
Діяльністьписьменниця, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Попович-Боярська Климентина Карлівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попович.

Климентина Карлівна Попович-Боярська (3 лютого 1863, с. Велдіж, нині село Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області — 7 травня 1945, с. Бабинці Борщівського району Тернопільської області) — українська письменниця, громадська діячка, діяльна в галицькому жіночому русі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчила гімназію у місті Львів. Вчителювала у селах Жовтанці та Честині (обидва нині — Кам'янка-Бузького району Львівської області).

1890 переселена на Буковину, 1900–1944 проживала у селі Новосілка-Костюкова (нині Новосілка Заліщицького району).

Підтримувала дружні зв'язки з Іваном Франком (відвідував її; зберегла листування з ним) і Наталією Кобринською, залишила про них спогади. Дружба з Франком протривала майже 20 років та переросла в невзаємне кохання[2].

Після загибелі чоловіка, священика О. Боярського (розстріляний підрозділом ЧА на порозі храму), від 1944 р. проживала у селі Бабинці на Тернопільщині.

Творчість

[ред. | ред. код]

Серед творів Климентини Попович-Боярської — вірші, оповідання, поема «Звичайна історія».

Вперше надрукувалася в феміністичному альманасі Наталії Кобринської «Перший вінок» (1887, Львів): тут вийшли її поема «Звичайна історія» («Грішно бідним любишся! Люди насміються», с. 112—120) та один ліричний вірш «Де Бог мій?» («Бог мій, го сила, то світ безмежний…», с. 395—396).[3][4]

1990 у Львові видано збірку творів письменниці (упорядник Петро Баб'як).

Свої літературні праці, оповідання та вірші видавала в часописах «Зоря», «Діло», «Літературно-науковий вісник».[3][4]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Бабинцях на будинку, де мешкала Попович-Боярська, відкрито пам'ятну таблицю (1988).

Аудіокниги

[ред. | ред. код]

Климентина Попович. "Спомини із кращих днів" (1931): https://www.youtube.com/watch?v=qO-S04USaAE

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Encyclopedia of Ukraine: Volume IV: Ph-Sr — University of Toronto Press. — ISBN 978-1-4426-5126-5
  2. ↑ Весняна квітка Івана Франка, або нещасливе кохання Климентії Попович - lvivyanka.info (укр.). 13 січня 2023. Процитовано 30 січня 2023.
  3. ↑ а б Олена Луцишин. Іван Франко. Зміст «Альманаху жіночого».
  4. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Попович-Боярська Климентина Карлівна
S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попович-Боярська_Климентина_Карлівна&oldid=45762146