Порфирій Христофоров Стаматов
| Порфирій Христофоров Стаматов | |
|---|---|
 | |
| Народився | 9 березня 1840  Аккерман, Бессарабська губернія, Російська імперія |
| Помер | 11 червня 1925 (85 років) Росія |
| Діяльність | суддя |
| Членство | Болгарська академія наук |
| Посада | Minister of Justiced |
| Діти | Георгій Стаматов |
Порфирій Христофоров Стаматов (болг. Порфирий Христофоров Стаматов); нар. 9 березня 1840, Білгород-Дністровський — пом. 11 червня 1925, Софія— болгарський юрист. Міністр юстиції Болгарії з 1881 року. Батько письменника Георгія Стаматова.
Порфирій Стаматов народився 9 березня 1840 року в Білгороді-Дністровському, в болгарській родині[1].
Закінчив Кишинівську гімназію в 1864 році та юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі в 1868 році.
Наукову ступінь здобув за фінансової підтримки Васила Апрілова[2].
Працював суддею в Одесі.
Після звільнення Болгарії у 1879 році[3] був членом і головою Верховного касаційного суду в Софії (1880–1886)[4].
У 1881 році, після державного перевороту, він деякий час був міністром юстиції в уряді Казимира Ернрота. У цей період він неодноразово виступав проти репресивних заходів, запропонованих прем'єр-міністром, таких як цензура преси та смертна кара для державних службовців, які критикували переворот.
З 1884 року був дійсним членом Болгарської академії наук.
У 1887 році повернувся до Росії і до 1920 року був суддею в Тифлісі, Саратові та Одесі.
В 1897 — 1900 рр. — почесний мировий суддя Аккерманського уїзду[5].
З 1901 року — дійсний статський радник. Член Одеської судової палати[6].
У 1920 році емігрував до Болгарії[7].
Помер Порфирій Стаматов в Софії 11 червня 1925 року.
- «О надзоре за судебными установлениями» (1898)
- «О возобновлении угловных дел» (1905)
- ↑ Георги Стаматов - писателят от Тираспол - Българската следа (bg-BG) . 19 листопада 2022. Процитовано 29 липня 2025.
- ↑ Антония Велкова-Гайдаржиева - Елена Налбантова за Одеса или за носталгичния български град. liternet.bg. Процитовано 29 липня 2025.
- ↑ Александър Филипов - Г. П. Стаматов. liternet.bg. Процитовано 29 липня 2025.
- ↑ ВКС. www.vks.bg. Процитовано 29 липня 2025.
- ↑ Nadea, Potinga. Очерки_ по_ истории_ болгар_презентация (англ.).
- ↑ Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь – страница 402 | Сергей Волков | Читать онлайн на LoveRead.ec. loveread.ec. Процитовано 29 липня 2025.
- ↑ Сп - Ся. Виртуальный музей казачьего зарубежья (bg-BG) . Процитовано 29 липня 2025.
Цачевски, Венелин. Казимир Ернрот в историята на България. Военачалник и държавник. София, Изток-Запад, 2013. ISBN 978-619-152-260-6. с. 295, 299.