Проценко Марія Володимирівна
| Проценко Марія Володимирівна | |
|---|---|
кит. 穆兰  | |
| Народилася | 23 лютого 1946 (79 років) КНР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | архітекторка, педагог |
| Alma mater | Східно-Казахстанський технічний університет імені Даулета Серікбаєваd |
| Заклад | Діпромісто |
Марія Володимирівна Проценко або Му Лань[1] (кит.: 穆兰; нар. 23 лютого 1946, КНР) — українська архітекторка, відома як головна архітекторка Прип'яті під час Чорнобильської катастрофи.
Марія Проценко народилася в Китаї в сім'ї китайсько-українських батьків[2] 23 лютого 1946 року[1]. Її батько Сюй Сян Шуй (на прізвисько Володя)[3] приохотився до опіуму після смерті її старших братів від дифтерії. Мати разом з дочкою переїхали до Казахстану, де Марія навчалася в Інституті доріг і транспорту в Оскемені[4]. У Казахстані познайомилася з полтавцем Віктором Проценком і вийшла заміж. Наприкінці 1970-х років подружжя переїхало до України, зрештою оселившись у Прип'яті в 1978 році[5].
У 1979 році Проценко стала головною архітекторкою Прип'яті, хоча їй було заборонено вступати до комуністичної партії через її китайське походження[4]. Працюючи під керівництвом Діпромісто[5], вона керувала розширенням міста. Під час Чорнобильської катастрофи 1986 року її знання та доступ до карт міста допомогли їй керувати евакуацією міста[6]. Вона була однією з останніх, хто залишив Прип'ять. Після евакуації вона співпрацювала з КДБ, щоб огородити місто[2].
У 1991 році захворіла на парапарез (слабкість ніг)[3]. Її чоловік Віктор помер у 2005 році[3]. Смерть чоловіка, а також сина Наталя, донька Марії, пов'язує з Чорнобилем[7]. З 2019 року Проценко викладає мистецтво, дизайн та архітектуру в Художньому інституті декоративного моделювання та дизайну в Києві[5][8]. У листопаді 2021 року була ініційована краудфандингова кампанія для її медичних витрат, пов'язаних з пухлиною шлунка та жовчного міхура[9].
- ↑ а б Українка Марія Проценко, яка керувала евакуацією Чорнобиля. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 27 вересня 2022.
- ↑ а б Higginbotham, Adam (26 квітня 2019). Chernobyl: 7 People Who Played a Crucial Role in the World's Worst Nuclear Disaster. History (англ.). Архів оригіналу за 2 серпня 2022. Процитовано 27 вересня 2022.
- ↑ а б в Кручик, Ігор (5 вересня 2008). Мати Атомограда. Український Тиждень. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ а б Higginbotham, Adam (22 квітня 2019). Life in Pripyat Before, And the Morning After, the Chernobyl Disaster. Atlas Obscura (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ а б в Українка Марія Проценко, яка керувала евакуацією Чорнобиля. 24 Канал. 24 травня 2019. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Chalmers, Mark (20 квітня 2021). Chernobyl: Fallout. Urban Realm (англ.). Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Жінка, яка евакуювала Прип’ять, потребує допомоги!. Славутич. 19 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Higginbotham, Adam (2019). Midnight in Chornobyl: The Untold Story of the World's Greatest Nuclear Disaster (англ.). Simon & Schuster. с. 369. ISBN 978-1-5011-3464-7. Архів оригіналу за 8 травня 2022.
- ↑ Життя Марії після аварії на ЧАЕС. dobro.ua (укр.). 2 листопада 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
