Перейти до вмісту

Рада Національностей Верховної Ради СРСР

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Голови Ради Національностей

Верховної Ради СРСР

Голова Роки
Шверник Микола Михайлович 1938–1946
Кузнецов Василь Васильович 1946–1950
Шаяхметов Жумабай 1950–1954
Лацис Віліс Тенісович 1954–1958
Пейве Яніс Вольдемарович 1958–1966
Палецкіс Юстас Ігнович 1966–1970
Насриддінова Ядгар Садиківна 1970–1974
Рубен Віталій Петрович 1974–1984
Восс Авґустс Едуардович 1984–1989
Нішанов Рафік Нішанович 1989–1991

Рада Національностей Верховної Ради СРСР (рос. Совет Национальностей Верховного Совета СССР) — друга за згадуванням[1] у радянських конституціях 1924-го[2], 1936-го[3] та 1977-го[4] років палата радянського парламенту в 1924–1991 роках; репрезентувала федеральні й автономні складові частини Радянського Союзу.

Коротка інформація

[ред. | ред. код]

Після довгої політичної боротьби, утворена в 1924 році як одна з двох палат Центрального виконавчого комітету СРСР (друга — Рада Союзу), з 1936-го року — палата Верховної Ради СРСР. У Раді Національностей представлені союзні республіки — кожна 32 депутатами (до 1966 — 25), автономні республіки — 11, автономні області — 5, автономні округи — 1, які обираються на 4 роки. Рада національностей збиралась двічі на рік на короткі сесії одночасно з Радою Союзу Верховної Ради СРСР, з якою також відбувались спільні засідання. Раду Національностей очолював голова, який мав 4 заступників; існувало кільканадцять постійних комісій. Рада Національностей теоретично рівноправна палата з Радою Союзу і для схвалення законопроєкту потрібна її згода. На випадок розходжень між палатами (що виключене, бо всі рішення наперед ухвалені в ЦК КПРС) для узгодження мала б утворюватися паритетна міжпалатна комісія.

Під час виборів до 2 - 11-х каденціій існував такий собі "військовий виборчий округ" (рос. военный избирательный округ), існування якого не було передбачене Конституцією. Цей округ теж передбачав 7 депутатів до кожної з двох палат Верховної Ради.

5 вересня 1991 Рада Національностей була ліквідована, на зміну їй була утворена Рада Республік Верховної Ради СРСР[5].

Після анексії Країною Рад східної частини Польщі (насьогодні захід України) під час Другої Світової Війни, Львівська комуністична газета "Вільна Україна" у спрощенному варіанті описувала Раду Національностей наступним чином. Рада Національностей була однією з двох рівноправних палат Верховної Ради СРСР, поряд з Радою Союзу.[6] Любий закон СРСР вважався затвердженим тільки в тому разі, якщо він був прийнятий обома палатами.[6] До складу Ради Національностей входила рівна кількість депутатів від кожної союзної республіки, незалежно від кількості населення в даній республіці.[6] У порівнняні, Російська Федеративна Республіка з населенням у 109 міліонів на 1940 рік мала в Раді Національностей стільки ж голосів, скільки й Туркменська Республіка з населенням в 1 міліон 250 тисяч.[6] За вимогою навіть однієї союзної республіки Верховна Рада СРСР зобов'язана була скликати позачергову сесію.[6]

Представництво (на момент виборів)

[ред. | ред. код]
№ Скликання Каденція Загальна НТО Республіки АССР АО Округи
1 1-й 1938—1946 683 46 11 20 8 7 національних
2 2—4-й 1946—1950; 1950—1954; 1954—1958 743 51 16 16 9 10 національних
3 5-й 1958—1962 738 53 15 18 10 10 національних
4 6—11-й 1962—1966; 1966—1970; 1970—1974; 1974—1979; 1979—1984; 1984—1989 750 53 15 20 8 10 національних (з 1977—1978 років — автономних)
5 12-й 1989—1991 271 53 15 20 8 10 автономних

Україна у РН ВР СРСР

[ред. | ред. код]

На перших виборах до Верховної Ради СРСР, що відбулися 12 грудня 1937 року, Українську РСР у Раді Національностей представляло 25 депутатів і ще 11 від Молдавської АРСР. Після анексії Країною Рад східної частини Польщі і Румунії під час Другої Світової Війни, депутати від Молдавської АРСР були "переоформлені" як депутати від Молдавської РСР. Але за рахунок територій доєднаних зі заходу Українська РСР отримала 6 депутатів поверх норми (подібне збільшення квоти отримала і сусідня Білоруська РСР).

У наступні каденції представництво України було повернуто до норми з іншими союзними республіками.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Формально першої і другої палати не було, бо Рада Союзу і Рада Національностей формально були рівноправні.
  2. ↑ Конституція СРСР 1924-го року (рос.). Архів оригіналу за 14 березня 2008. Процитовано 26 квітня 2008.
  3. ↑ Конституція СРСР 1936-го року (рос.). Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 26 квітня 2008.
  4. ↑ Конституція СРСР 1977-го року (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2008. Процитовано 26 квітня 2008.
  5. ↑ Закон СРСР № 2392-1 (рос.). Архів оригіналу за 13 липня 2010. Процитовано 26 квітня 2008.
  6. ↑ а б в г д П'ясковський, А. (12.09.1940). Розв'язання національного питання в СРСР. zbruc.eu. Вільна Україна. Архів оригіналу за 11.07.2025. Процитовано 11.07.2025.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рада_Національностей_Верховної_Ради_СРСР&oldid=45761220