Реальне училище (Хмельницький)
| Реальне училище | |
|---|---|
| |
| 49°25′06″ пн. ш. 26°58′46″ сх. д. / 49.418214° пн. ш. 26.979453° сх. д. | |
| Країна |  Україна[1]  |
| Розташування | Хмельницький[1] |
| Тип | будівля |
  Реальне училище Реальне училище (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Реальне училище (Хмельницький), відоме також як Олексіївське реальне училище, було середнім навчальним закладом у Проскурові (нині Хмельницький). Будівля внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.[2]
Історія Проскурівського реального училища розпочалася у 1900 році, коли з ініціативи міської міщанської управи було порушено питання про створення в місті середнього технічного навчального закладу. Після отримання відповідного дозволу від Міністерства народної освіти Російської імперії у Проскурові розпочалися підготовчі заходи зі створення училища та розпочато будівництво двоповерхової споруди навчального закладу на вулиці Старобульварній, 3 (нині вул. Героїв Маріуполя, 3 ). В 1904 р. основна частина будівництва була завершена. 1 червня того ж року відбулося урочисте відкриття училища, яке на честь спадкоємця престолу Цесаревича Олексія отримало почесне найменування Олексіївське.
Першим директором навчального закладу був призначений статський радник Климентій Іванович Берученко-Мусієнко.
Училище мало шестирічний курс навчання і надавало середню освіту з технічним нахилом. Вступ до закладу здійснювався після завершення початкової школи. У 1-4-х класах викладали загальноосвітні предмети, а починаючи з 5-го класу – спеціальні дисципліни. Навчальна програма також включала Закон Божий, російську, німецьку та французьку мови, математичні предмети (арифметика, алгебра, геометрія, тригонометрія), географію, історію, каліграфію, фізику та хімію.[3]
Кількість учнів реального училища становила близько трьох сотень. Навчання було платним – 50 рублів на рік, що робило його доступним для представників майже всіх верств населення.
У вересні 1915 року навчальний процес зазнав змін у зв’язку з Першою світовою війною. Навчальний заклад було евакуйовано до Єлисаветграда (нині – Кропивницький), а у приміщенні училища було облаштовано військовий шпиталь. У серпні 1916 року, після стабілізації ситуації на фронті, училище повернулося до Проскурова і відновило освітню діяльність.
Під час Української революції 1917 – 1921 рр. навчальний заклад було реорганізовано відповідно до програми українізації освіти, яка розпочалася у 1918 році. Відтоді училище отримало назву – «Проскурівська державна реальна школа».
У післяреволюційний період частково змінився педагогічний склад закладу. Новим директором призначили Семена Білімовича, який із 1907 року працював у цьому навчальному закладі інспектором. Було запроваджено вивчення нових предметів – історія українського письменства, польська мова, географія та історія України. Реальна школа стала першим в Проскурові навчальним закладом, де викладали українською мовою.
Із встановленням радянської влади наприкінці 1920 року Проскурівське реальне училище припинило своє існування. У 1921 році в його приміщенні було відкрито семирічну трудову школу №1, яка згодом отримала статус середньої школи.
Після Другої світової війни будівлю передали під адміністративні потреби, оскільки саме поруч із колишнім училищем на початку 1950-х років розпочалося формування центральної площі міста (нині – Майдан Незалежності).
З 1986 року будівля повністю перейшла у розпорядження Хмельницької міської ради та її виконавчого комітету.
Архітектура будинку в формах історизму з поєднанням цегляного стилю з елементами неоренесансу. Головний фасад має симетричну композицію, витриману в стриманому ритмі віконних прорізів. Архітектурну домінанту становить центральний ризаліт великого виносу з парадним входом, доповнений бічними ризалітами.
Перший поверх оформлений рустом. Вікна другого поверху декоровані сандриками та нішами. Фриз оздоблено геометричним орнаментом. Ризаліти обрамлені пілястрами, увінчаними прямокутними аттиками зі шпилями по боках і центральними фігурними фронтонами. Перед фасадом від вулиці насаджені 12 червоних буків, чотири з яких збереглися до наших днів та мають статус ботанічної пам'ятки природи.[4]
Місевич Костянтин (Кость) Федорович – бандурист, український політичний та культурний діяч, просвітянин, засновник кобзарської школи ХХ ст.
Чекірда Віктор Оникійович – військовий діяч часів УНР, повстанський отаман.
Трублаїні Микола Петрович – український письменник, журналіст.
Вулиця Героїв Маріуполя (Хмельницький)
_-_%D0%A5%D0%BC._(%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE).jpg?lang=uk)
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- ↑ Будівлю Хмельницької міськради внесли до Державного реєстру пам’яток архітектури - vsim.ua. vsim.ua (укр.). Процитовано 1 серпня 2025.
- ↑ Єсюнін, Сергій Миколайович (2019). Хмельницька міська рада- Проскурівське реальне училище. Хмельницький: Журавльов Д.
- ↑ Управління культури і туризму Хмельницької міської ради. Управління культури і туризму Хмельницької міської ради (uk-UK) . Процитовано 30 липня 2025.
Як в Проскурові виник перший україномовний навчальний заклад
- Єсюнін С. М. Вулиці Хмельницького / С.М. Єсюнін; Худ. Т.В. Савчук. – Тернопіль : В. П. Андріїшин, 2005. – 120 с. : фото. – (Вулиці міст України).
- Історія міста Хмельницького: документ і матеріали : архів. матеріали / Центр досліджень історії Поділля, Хмельниц. обл. краєзнавчий музей ; Уклад. С.М. Єсюнін. – Хмельницький : [б. в.], 2006. – 80 с. : іл.
- Єсюнін С. М. Прогулянка Проскуровом. / С. М. Єсюнін ; Хмельниц. обл. краєзн. музей, Центр дослідж. історії Поділля Ін-ту історії України. – Хмельницький : [б. в.], 2008. – 160 с. : фото.
- Єсюнін С. М. Хмельницька міська рада – Проскурівське реальне училище : іст.-довід. вид. / С. М. Єсюнін. – Хмельницький : Стрихар А. М., 2018. – 16 с. : фото. – (Пам'ятки історії та архітектури міста Хмельницького).