Перейти до вмісту

Ріхард Велльманн (офіцер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Велльманн.
Ріхард Велльманн
Народився29 червня 1859(1859-06-29)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шенфельд Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 червня 1934(1934-06-12)[1][2] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ганновер, Вільна держава Пруссія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсолдат, офіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Столітня медаль
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
 Орден Корони 2-го класу (Пруссія)
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня
Почесний хрест 3-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 3-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Лицарський хрест 1-го класу ордена Церінгенського лева
Лицарський хрест 1-го класу ордена Церінгенського лева
Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
 Орден Вранішнього сонця 3 класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)

Людвіг Ріхард Велльманн (нім. Ludwig Richard Wellmann; 29 червня 1859, Шенфельд — 12 червня 1934, Ганновер) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія

[ред. | ред. код]

Велльманн був сином відставного майора та радника економічної комісії в Кройцбурзі та його дружини Анни, уродженої Бах.

Він навчався у Вищій громадянській школі в Кроссені, а також у гімназіях у Цюлліхау та Бреслау. Згодом Вельман вступив до Гренадерського полку «Принц Карл Прусський» (2-й Бранденбурзький) № 12 Прусської армії у Франкфурті-на-Одері 1 квітня 1877 року. Протягом десяти років служби в полку він був призначений до Військової академії з 1884 по 1887 рік. 3 квітня 1888 року його перевели до піхотного полку «фон Горн» (3-й Рейнський) № 29. Наступного року він став ад'ютантом полку. У 1891 році його було призначено до 32-ї піхотної бригади в Саарбрюкені. У 1895 році він повернувся до 29-го піхотного полку та став командиром роти. У 1899 році він став ад'ютантом 39-ї дивізії в Кольмарі. В 1900 році його перевели до 2-го Нижньоельзаського піхотного полку № 137 у Гагенау на посаду командира батальйону в 1902 році. У 1906 році його перевели до 13-го Королівського саксонського піхотного полку № 178 у Каменці. В 1910 році став командиром 73-го фузилерського полку «Генерал-фельдмаршал принц Альбрехт Прусський» (Ганноверський) у Ганновері. У 1913 році йому доручили командування 31-ю піхотною бригадою в Трірі.

Бригада вступила у Першу світову війну у складі 7-го армійського корпусу, що входив до складу 4-ї армії під командуванням герцога Альбрехта Вюртемберзького. Вона брала участь у битві на Марні та в регіоні Шампань між Ле-Менілем та Пертесом.

Наприкінці жовтня 1914 року його було призначено командиром 37-ї піхотної бригади, що входила до складу 10-го армійського корпусу, яка вела окопну війну під Реймсом. Чотири місяці по тому Велльманну було доручено командувати 18-ю резервною дивізією 9-го армійського корпусу, сформованою з військ Шлезвіг-Гольштейну під командуванням Макса фон Боена. Ця дивізія спочатку воювала у складі 1-ї армії, а потім була переведена до 2-ї армії. У складі 6-ї армії 18-та резервна дивізія воювала на Лореттських висотах поблизу Ланса, потім під Вімі. У 1916 році дивізія повернулася під командування 1-ї армії під час битви на Соммі та брала участь, серед іншого, у боях на пагорбі «Вітряний млин» поблизу Позьєра. Після розгортання дивізії біля Лоса її було перекинуто назад на Сомму та вона брала участь у боях під Ле-Транлуа, Бапом та Мец-ан-Кутюром.

У жовтні 1916 року Вельман перейшов із Західного на Східний фронт. Там він став командиром 20-ї дивізії, яка воювала у складі 10-го армійського корпусу в битві під Ковелем на річці Стоход на ділянці між Зубільним та Затурцем. Однак у листопаді дивізія була виведена та переведена на Західний фронт, де її було розгорнуто у складі 7-ї армії поблизу Гірсона, Лаона, Саарбурга в Лотарингії та знову поблизу Лаона. У липні 1917 року дивізія повернулася на Східний фронт до Калуча (Галичина), де змогла просунутися через річку Серет до Хоростка разом з австро-угорським 13-м армійським корпусом, доки не відновився перехід до окопної війни.

Наприкінці серпня дивізію було переведено до Риги для приєднання до 8-ї армії під командуванням генерала фон Гут'єра. В середині вересня дивізія Велльманна, яка була призначена Оскару фон Гінденбургу — єдиному синові Пауля фон Гінденбурга — як офіцеру генерального штабу, була переведена назад на Західний фронт, де вона брала участь у Третій битві під Іпром під Пашендейлем. Невдовзі після цього її було переведено до групи «Аррас» 2-ї армії. Під час битви під Камбре, 3 грудня, Вельману було призначено командування 7-м резервним корпусом, дислокованим під Реймсом. 15 червня 1918 року він перейняв командування 14-м резервним корпусом, який діяв спільно з 17-ю армією. Під час боїв під Бапомом йому було призначено командування 1-м резервним корпусом 24 серпня.

Після перемир'я цей корпус входив до складу Західної прикордонної охорони на Лані. Після завершення військової кар'єри його було направлено на кордон зі Східною Пруссією до Східної прикордонної охорони як командувача Генерального командування № 52. Після відставки його було переведено до офіцерського корпусу армії 8 квітня 1919 року, а 18 червня 1919 року зараховано до резерву.

Сім'я

[ред. | ред. код]

5 січня 1890 року одружився з Елізабет Кетте. В пари народились 3 сини, двоє загинули у боях Першої світової війни.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Всі вище перераховані нагороди отримав до 22 березня 1913 року.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Das Offizier-Korps des Infanterie-Regiments von Horn (3. Rheinisches) Nr. 29. 1815–1890. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1890
  • Das Leben des Generallieutenant Heinrich Wilhelm von Horn. Mit einem Bildniß und Skizzen. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1890.
  • Geschichte des Infanterie-Regiments von Horn (3tes Rheinisches) Nr. 29. Im Auftrage des Regiments bearbeitet. Lintz, Trier 1894
  • Mit der hannoverschen 20. Infanterie-Division in Ost und West Oktober 1916 bis Dezember 1917. Selbstverlag, Hannover 1923.
  • Das I. Reserve-Korps in der letzten Schlacht. Buchhandlung der Niederdeutschen Zeitung, Hannover 1924.
  • Mit der 18. Reserve-Division in Frankreich. 24. Februar 1915 bis 4. Oktober 1916. Kameradschaftliche Vereinigung der Offiziere des ehemaligen Res.-Inf.-Reg. Nr. 36, Hamburg 1925.
  • Das Infanterie-Regiment von Horn (3. Rheinisches) Nr. 29. H. 1, 1929.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #143669095 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ludwig Richard Wellmann (Lebenslauf). In: [Ludwig Richard] Wellmann: Das Offizier-Korps des Infanterie-Regiments von Horn (3. Rheinisches) Nr. 29. 1815–1890. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1890, S. 390 f. Nr. 562
  • Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite der I. Weltkriegs. Band 3: P-Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 511–513.
  • Hanns Möller: Die Geschichte der Ritter des Ordens „pour le merite“ im Weltkrieg 1914–1918. Band 2: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 483–486.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ріхард_Велльманн_(офіцер)&oldid=46247544