Савченко-Більський Олександр Олександрович
Савченко-Більський Олександр Олександрович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 4 серпня 1879 Шаповалівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії. |
Помер | 10 червня 1938 (58 років) Харків ·розстріляний |
Громадянство | ![]() ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | науковець, ветеринарний лікар |
Alma mater | Харківський ветеринарний інститут |
Олекса́ндр Олекса́ндрович Са́вченко-Бі́льський (4 серпня 1879 [1], Шаповалівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії, тепер Ніжинського району Чернігівської області — 10 червня 1938, Харків ) — науковець, ветеринарний лікар. Брат Михайла Савченка-Більського.
Народився в сім'ї Олександра Олексійовича Савченка-Більського (1843–1932), який походив із старшої гілки старовинного козацького роду Савченків-Більських [2]. Батько мав чин колезького реєстратора і володів маєтком у Шаповалівці.
Навчався в Чернігівській та Ніжинській гімназіях, після отримання середньої освіти вступив до Харківського ветеринарного інституту. В 1898 р. став членом громадської організації «Харківська Українська студентська громада», навесні 1899 р. взяв участь у страйку харківського студентства, яке вимагало демократизації вищої школи. Разом з іншими учасниками заворушень був відрахований з інституту, але восени наказ про відрахування відмінили [3].
Прийняв участь у страйку студентів ветеринарного інституту 19 лютого 1901 р., потрапивши в поле зору харківської поліції. 17 квітня 1901 р. був відрахований з інституту та висланий з Харкова із забороною на проживання в Санкт-Петербурзі та деяких інших містах [4] [5].
Під час першої російської революції влітку 1906 р. був одним із керівників селянських заворушень у Шаповалівці, зокрема мітингу у червні-місяці, на якому селяни вимагали розподілу поміщицької землі. Для придушення заворушень із Борзни прибула рота солдатів, керівники виступу були заарештовані, «частину заарештованих було ув’язнено, решту вислано за межі губернії» [6].
О. Савченко-Більський був заарештований 9 серпня 1906 р. по справі вбивства поліцейського справника в Шаповалівці і утримувався у в’язниці м. Борзна. Дізнання по справі було передано прокурору Ніжинського окружного суду, який закрив справу, знявши всі звинувачення, але за «шкідливу політичну діяльність» О. Савченко-Більський 17 березня 1907 р. був висланий в адміністративному порядку до Житомира [5].
21 жовтня 1907 р. був заарештований у Києві як учасник сходки членів і пропагандистів Київського комітету партії соціалістів-революціонерів, з-під варти втік і був поміщений у розшуковий циркуляр [5].
Членом Української партії есерів О. Савченко-Більський офіційно не був, за його словами в період навчання в ветеринарному інституті йому, як вихідцю із села, позиція есерів у селянському питанні була найбільш близькою. Тому він приймав участь у нелегальних зібраннях, розповсюджував есерівську літературу, виконував окремі партійні доручення [7].
В 1908 р. поновився на навчанні у ветеринарному інституті, за агентурними відомостями поліції в жовтні 1908 р. агітував за проведення страйку, а в листопаді 1910 р. входив до складу комісії по вшануванню пам’яті померлого графа Л.М. Толстого [5].
Харківський ветеринарний інститут закінчив у 1912 р.[4], можливо, раніше, оскільки відомо, що в 1911 р. він перебував у Миргороді [5]. Потім навчався в Московському сільськогосподарському інституті [4]. Одночасно працював на посаді ветеринарного лікаря, але 31 грудня 1914 р. був звільнений з посади через політичну неблагонадійність [5].
В Першу світову війну з січня 1915 р. до демобілізації в 1917 р. перебував на фронті [4].
В 1918 р. був змушений переїхати з родиною до Криму для лікування сина. Проживав у м. Балаклава, працював у комісії по боротьбі з епідемією чуми [8].
В 1919 р. займав посаду завідувача ветеринарним відділом Васильківської повітової земської управи. Підлягав мобілізації до армії А.І. Денікіна, але за клопотанням Київської губернської земської управи йому надали відстрочку від призову[9].
З 1920 р. проживав у Харкові, працював ветеринарним лікарем у Всеукраїнській спілці скотарської і молочної кооперації «Добробут», яка входила до складу кооперативного товариства Сільський господар [4]. Був членом Харківського наукового товариства по сільськогосподарській секції, у 1927 р. став членом Президії зоотехнічної підсекції [10].
У 1933 р. працював у Наркомземі УРСР, організував, як фахівець з вівчарства, ввезення в Україну кращих порід овець із Середньої Азії [4] [11].
У 1936 р. був звинувачений в числі групи осіб у службовій недбалості при підготовці до зими тваринницьких ферм у бурякорадгоспі села Білий Колодязь Вовчанського району, що призвело до масового падежу худоби. За вироком Харківського обласного суду був засуджений до 1 року виправно-трудових робіт без тримання під вартою[12].
Останнє місце роботи – ветеринарний лікар (зоотехнік) Артемівського відгодівельного пункту в м. Мерефа Харківського району. Був заарештований УНКВС у Харківській області 28 жовтня 1937 р. за звинуваченням у приналежності до антирадянської есерівської організації[13], пізніше названої «Обласне об’єднане 6юpo правих і лівих есерів» [14].
Звинувачення базувалося на показах бувшого правого есера М. М. Литвинова, отриманих при його допиті. Він назвав 5 прізвищ осіб, нібито завербованих ним в антирадянську організацію, в тому числі і О. Савченка-Більського[15]. О. Савченку-Більському нібито було доручено створити та очолити бойову групу з бувших куркулів Артемівського радгоспу. Своєї вини О. Савченко-Більський не визнав[16]. Засуджений до розстрілу 13 квітня 1938 р. Трійкою УНКВС[17], вирок виконано 10 червня 1938 р.[18], похований у Харкові.
Реабілітований Харківським обласним судом 29 січня 1960 р. [19].[20].
О. О. Савченко-Більський був одружений з Ксенією Олександрівною Мартиновою (1884–1943), шкільною вчителькою. Сини: Микола Мартинов (1915–1978); Ілля Мартинов (1918–2010); Володимир Мартинов (1920–2000). Ілля і Володимир Мартинови – відомі альпіністи, майстри спорту, спортивні функціонери [21] [22].
- ↑ ДАЧО, Чернігів. Ф. 679, оп. 10, спр. 23, с. 80. – Покровская церковь, с. Шаповаловка Борзенского уезда. О родившихся.
- ↑ Милорадович Г. А. Родословная книга черниговского дворянства. — СПб, 1901.– С. 79.
- ↑ Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів 1897-1906: українська студентська громада в Харкові і Революційна українська партія (РУП). – Торонто: Срібна сурма, 1972. – С. 42, 56, 67.
- ↑ а б в г д е Анкета Мемориала 13.02.1989. – Савченко-Бельский Александр Александрович. – Ф. 1. Оп. 1. Д 4151. – НИПЦ Мемориал.
- ↑ а б в г д е ДАХО, Харків. Фонд Р-6452, оп. 3, спр. 550. – Дело № 68050. – С. 155.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. – Шаповалівка, Борзнянський район, Чернігівська область.
- ↑ ДАХО, Харків. Фонд Р-6452, оп. 3, спр. 550. – Дело № 68050. – С. 84.
- ↑ Там само. – С. 133.
- ↑ Там само. – С. 157.
- ↑ Кушакова В.В. Науково-дослідна та організаційна діяльність сільськогосподарської секції Харківського наукового товариства в 1920–1930-і роки
- ↑ ДАХО, Харків. Фонд Р-6452, оп. 3, спр. 550. – Дело № 68050. – С. 87-88.
- ↑ Там само. – С. 161-163.
- ↑ Там само. – С. 55.
- ↑ Выписка из отчета заместителя начальника УНКВД УССР по Харьковской области Л. И. Рейхмана наркому внутренних дел УССР И. М. Леплевскому об оперативно-следственной работе по состоянию на 10 января 1938 г.
- ↑ ДАХО, Харків. Фонд Р-6452, оп. 3, спр. 550. – Дело № 68050. – С. 1-15.
- ↑ Там само. – С. 23-25, 84-89.
- ↑ Там само. – С. 111.
- ↑ Там само. – С. 119.
- ↑ Там само.– С. 309.
- ↑ Справка о реабилитации 15.02.1960. – Савченко-Бельский Александр Александрович. – Ф. 1. Оп. 1. Д 4151. – НИПЦ Мемориал.
- ↑ Сегодня умер Илья Александрович Мартынов.
- ↑ Мартынов Владимир Александрович.
- Борис Гузь. Рід Савченків-Більських із Чернігівщини. – Чернігівське земляцтво, 11.11.2024.
- Юрій Коллард. Спогади юнацьких днів 1897-1906: українська студентська громада в Харкові і Революційна українська партія (РУП). – Торонто: Срібна сурма, 1972. – 223 с.
- Кушакова В. В. Сільськогосподарська секція Харківського наукового товариства. – Історія освіти, науки і техніки в Україні : матеріали Х Всеукр. конф. Молодих учених та спеціалістів. – Вінниця, 2015. – С. 133-134.
- Олег Бажан, Вадим Золотарьов. "Великий терор" на Харківщині: масштаби, виконавці, жертви. – Краєзнавство, 2012. – № 1. С. 85-101.
- Дело № 68050 по обвинению: Савченко-Бельский Александр Александрович и др. – Державний архів Харківської області. – Фонд Р-6452, опис 3, справа 550. – 320 с.