Перейти до вмісту

Сан-Ігнасіо-де-Веласко

Координати: 16°22′27″ пд. ш. 60°57′36″ зх. д. / 16.374166666667° пд. ш. 60.96° зх. д. / -16.374166666667; -60.96
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сан-Ігнасіо-де-Веласко
Прапор
Прапор
Координати 16°22′27″ пд. ш. 60°57′36″ зх. д. / 16.374166666667° пд. ш. 60.96° зх. д. / -16.374166666667; -60.96
Країна Болівія Редагувати інформацію у Вікіданих
АдмінодиницяSan Ignacio de Velasco Municipalityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування1748 Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота центру300 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення23 569 осіб (2005) Редагувати інформацію у Вікіданих
GeoNames3905658
OSM 4511303 ·R (San Ignacio de Velasco Municipality)
Сан-Ігнасіо-де-Веласко. Карта розташування: Болівія
Сан-Ігнасіо-де-Веласко
Сан-Ігнасіо-де-Веласко
Сан-Ігнасіо-де-Веласко (Болівія)
Мапа
CMNS: Сан-Ігнасіо-де-Веласко у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Собор Святого Ігнатія (Сан-Ігнасіо-де-Веласко)[en]

Сан-Ігнасіо-де-Веласко — столиця провінції Хосе-Мігель-де-Веласко та муніципалітету Сан-Ігнасіо-де-Веласко[de] в департаменті Санта-Крус (Болівія).

Історія

[ред. | ред. код]

Єзуїтську місію Сан-Ігнасіо-де-Веласко заснували 1748 року єзуїтські місіонери Дієго Контрерас та Міхаель Штрайхер (також відомий як Арейєр). Місію населяли корінні угараньйо[en] (айорео).[1][2] Частково її заселили мешканці Сан-Ігнасіо-де-Самукос[es], ще однієї єзуїтської місії, покинутої 1745 року.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

1996 року муніципальна влада опублікувала дані про кількість населення 12 600 осіб. Це найбільше місто у Веласко та найбільше місто між метрополією Санта-Крус і кордоном із Бразилією.

Найпоширенішою повсякденною мовою є камба[en].[4] Найпоширенішою мовою корінних народів у Сан-Ігнасіо та околицях є ігнасійський діалект чикітано[en].[5]

Географія

[ред. | ред. код]

Сан-Ігнасіо розташоване в південно-центральному регіоні провінції Веласко. Зі Санта-Крусом його сполучають автобусні маршрути, що використовують ґрунтову дорогу до Сан-Хав'єра[en] в провінції Нюфло-де-Чавес. Від Сан-Хав'єра до Санта-Круса шосе асфальтоване. На сході подібні автобусні маршрути ґрунтовими дорогами сполучають Сан-Ігнасіо з бразильським містом Касерес[de]. У місті є аеропорт (код SNG[6]) із ґрунтовою злітно-посадковою смугою.

Сан-Ігнасіо розташоване на штучному озері Гуапомо, яке також слугує місту джерелом прісної води.

Демографічні показники

[ред. | ред. код]

Майже всі жителі Сан-Ігнасіо — представники корінних народів або метиси, тобто камба[en].

Є невелика кількість німецьких іммігрантів після Другої світової війни, а також менонітів.

Релігія

[ред. | ред. код]

Місто є центром римо-католицької дієцезії Сан-Ігнасіо-де-Веласко[en].

Клімат

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lasso Varela, Isidro José (26 червня 2008). Influencias del cristianismo entre los Chiquitanos desde la llegada de los Españoles hasta la expulsión de los Jesuitas (Spanish) . Departamento de Historia Moderna, Universidad Nacional de Educación a Distancia UNED. Процитовано 3 лютого 2009.
  2. Groesbeck, Geoffrey A. P. (2008). A Brief History of the Jesuit Missions of Chiquitos (eastern Bolivia). Colonialvoyage. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 16 січня 2009.
  3. Jackson, Robert H. La raza y la definición de la identidad del "Indio" en las fronteras de la América española Colonial. Revista de Estudios Sociales (26). ISSN 0123-885X. Процитовано 21 січня 2009.
  4. Nikulin, Andrey (2020). Contacto de lenguas en la Chiquitanía. Revista Brasileira de Línguas Indígenas. 2 (2): 5—30. doi:10.18468/rbli.2019v2n2.p05-30.
  5. Nikulin, Andrey (2020). Proto-Macro-Jê: um estudo reconstrutivo (PDF) (Дипломна робота Ph.D. dissertation). Brasília: Universidade de Brasília.
  6. San Ignacio De Velasco Airport (SNG) Details. The Guides Network. 2007.

Посилання

[ред. | ред. код]