Перейти до вмісту

Сент-Омерський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Герцог Сигізмунд і Карл під час застави. Уявне зображення з ілюстрованої хроніки Дібольда Шиллінга Молодшого.

Сент-Омерський договір — угода від 9 травня 1469 року, укладена в Сент-Омері між ерцгерцогом Австрії Сигізмундом і герцогом Бургундії Карлом Сміливим, за якою останній викупив більшу частину володінь Габсбургів у Передній Австрії. Цей документ став поштовхом до початку Бургундських війн.

Передісторія

[ред. | ред. код]

Вальдсгутська війна (1468 р.) між Швейцарською конфедерацією та герцогом Сигізмундом завершилася 27 серпня 1468 року мирним договором, за яким до 24 червня 1469 року він мав виплатити військову контрибуцію в розмірі 10 000 гульденів. Швейцарці отримали під заставу Вальдсгут та передньоавстрійський Шварцвальд як гарантію виконання умов договору.[1] Оскільки ерцгерцог уже був по вуха в боргах, він не міг сам зібрати військову контрибуцію і передав управління Передньою Австрією та скликання ландтагу маркграфу Бадена Карлу I. Ландтаг зібрався в Ноєнбурзі 15 березня 1469 року та ухвалив стягнення податку на майно в розмірі 1 % і попередню позику для своєчасної виплати воєнного боргу.[2] Водночас Сигізмунд розглядав й інші варіанти.

Він досі не був готовий остаточно поступитися раніше завойованими землями Габсбургів у Швейцарії[3] та звертався по підтримку до французького короля Людовіка XI, однак отримав відмову. Двоюрідний брат Сигізмунда — імператор Священної Римської імперії та герцог Австрії й Штирії Фрідріх III — був зайнятий війною з турками та придушенням повстання Баумкірхера в Штирії, а імперські князі не побачили підстав втручатися в суперечки за інтереси Габсбургів.[4] Ерцгерцог знайшов союзника в особі герцога Бургундії Карла Сміливого, який прагнув об'єднати свої північні й південні володіння[5] в єдину державу в самому серці Європи.

Умови

[ред. | ред. код]

За оборонний союз і позику в 50 000 гульденів[6] Сигізмунд заклав більшу частину своїх володінь у Передній Австрії — у Брайсгау та Верхньому Ельзасі. Проте чимало територій і прав уже були передані в заставу третім особам, які мали право викупу, і Карл отримував першочергову можливість викупити їх. Сигізмунд зберіг за собою право викупу цих земель у Карла, за умови сплати всіх витрат, пов'язаних із викупом у третіх осіб. Оскільки фінансові труднощі Габсбургів були добре відомі, очікувалося, що Карл підвищить суму застави до розрахункового максимуму в 180 000 гульденів і таким чином остаточно приєднає ці області до Бургундської імперії. Зокрема, герцогові Карлу були передані такі території та права:

Брайзах та сеньйорія Танн спершу не входили до закладених земель. Проте коли ерцгерцог не зміг своєчасно виплатити швейцарцям воєнну контрибуцію в розмірі 10 000 гульденів, він звернувся до Карла по аванс і заклав йому згадані володіння.[7]

Договір, укладений латинською мовою, складається з низки супутніх документів, крім безпосередньої угоди від 9 травня 1469 року.

Наслідки

[ред. | ред. код]

Договір відкрив Бургундії вихід до Рейну та зробив Карла Сміливого безпосереднім сусідом Швейцарської конфедерації. Управління цими землями доручили ландфогту Петеру фон Гагенбаху, чия економічна політика згодом спричинила повстання ельзаських міст і міст-союзників Швейцарії.

Людовик XI невтомно плів інтриги проти свого васала Карла Сміливого і зрештою об'єднав проти нього ельзаські міста, швейцарців та герцога Лотарингії Рене II. Подальші Бургундські війни та тривале військове протистояння завершилися битвою під Ерікуром 13 листопада 1474 р. — першою великою поразкою загонів Карла Сміливого, що запустило процес занепаду герцогства Бургундського на користь короля Франції Людовика XI (див. Арраський договір).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Anton Philipp von Segesser (Bearbeiter): Amtliche Sammlung der ältern eidgenoessischen Abschiede, Band 2 Die eidgenössischen Abschiede aus dem Zeitraume von 1421 bis 1477, Meyer, Luzern 1863, Nr. 44, S. 903 (online bei der UB Düsseldorf)
  2. ↑ Joseph Bader: Der Neuenburger Landtag von 1469. In. Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 12 (1861), S. 467, insbesondere S. 467 Google-Digitalisat
  3. ↑ Вальдсгутська війна практично не спричинила жодних територіальних втрат.
  4. ↑ Siehe hierzu Meier S. 372—375
  5. ↑ Franz Quarthal: Vorderösterreich. In: Hansmartin Schwarzmaier in Verbindung mit anderen (Hrsg.): Handbuch der baden-württembergischen Geschichte. Im Auftrag der Kommission für geschichtliche Landeskunde herausgegeben. Ernst Klett Verlag für Wissen und Bildung GmbH, Stuttgart 1992, ISBN 3-608-91467-6., 1. Band 2. Teil, S. 644
  6. ↑ Richard Vaughan, Charles the Bold: The Last Valois Duke of Burgundy (Boydell, 1973), pp. 86-89, 261.
  7. ↑ Witte S. 7

Література

[ред. | ред. код]
  • Heinrich Witte: Zur Geschichte der Entstehung der Burgunderkriege. Cap. II. Der Vertrag von St. Omer. S. 5– Digitalisat der UB Düsseldorf
  • Heinrich Witte: Zur Geschichte der burgundischen Herrschaft am Oberrhein in den Jahren 1469 – Anfang 1473. In: Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 40/NF 1 (1886), S. 134 im Internet Archive
  • Xavier Mossmann (Herausgeber): Cartulaire de Mulhouse. Band 3, Nr. 1375 vom 10. Juli 1469, S. 352–353 im Internet Archive
  • Joseph Chmel: Monumenta Habsburgica: Sammlung von Actenstücken und Briefen zur Geschichte des Hauses Habsburg in dem Zeitraume von 1473 bis 1576. Erste Abtheilung: Das Zeitalter Maximilian’s I. - Erster Band, Wien 1854, S. 3–8 Google-Digitalisat
  • Joseph Chmel: Monumenta Habsburgica: Sammlung von Actenstücken und Briefen zur Geschichte des Hauses Habsburg in dem Zeitraume von 1473 bis 1576. Erste Abtheilung: Das Zeitalter Maximilian’s I. - Zweiter Band, Wien 1855, S. 131–135 Google-Digitalisat
  • Joseph Chmel (Herausgeber): Fontes rerum Austriacarum. Diplomataria et Acta, 2. Band, 1850 : Urkunden, Briefe und Actenstücke zur Geschichte der Habsburgischen Fürsten K. Ladislaus Posth., Erzherzog Albrecht VI. und Herzog Siegmund von Österreich : aus den Jahren 1443–1473; aus Originalen oder gleichzeitigen Abschriften. S. 229–242 Internet Archive
  • Joseph Chmel (Herausgeber): Fontes rerum Austriacarum, Zweite Abtheilung, Diplomataria et acta. , II. Band Diplomatarium Habsburgense Seculi XV., S. 229–242 Google-Digitalisat
  • Joseph Bader: Der Neuenburger Landtag von 1469. In. Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 12 (1861), S. 465–481, insbesondere S. 467 Google-Digitalisat
  • Johannes Knebel, Karl Buxtorf-Falkeisen (Herausgeber): Chronik des Kaplans Johannes Knebel aus den Zeiten des Burgunderkriegs, Erste Abtheilung, 1473–1475
  • Johann Caspar Zellweger: Urkundliche Beleuchtung der Verpfändung einiger Landschaften des Herzogs Siegmund von Östreich an Herzog Karl von Burgund und historische Reise-Notizen. In: Schweizerisches Museum für historische Wissenschaften (1838), S. 103–123; hier S. 112 ff. Digitalisat der BSB München
  • Louis Stouff: La Description de plusieurs Forteresses et Seigneuries de Charles le Teméraire en Alsace et dans la Haute Vallée du Rhin, Larose Èditeur, Paris, 1902, S. 60ff; insbesondere S. 74ff Digitalisat bei gallica
  • Louis Stouff: Origines de l'annexion de la Haute-Alsace à la Bourgogne en 1469 Internet Archive und Vertrag
  • Ch. Nerlinger: Pierre de Hagenbach et la domination bourgiugnonne en Alsace (1469–1474), Nancy 1890 Internet Archive
  • Hermann Heimpel: Burgund am Rhein und auf dem Schwarzwald : aus der Geschichte Karls des Kühnen. In: Genius, Band 2 (1949), Heft 1, S. 19–44 PDF bei MGH - Opac
  • Otto Cartellieri: Zum Vertrage von St. Omer. Die Schweiz und der Oberrhein. In: Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins Bd. 81 / NF 42 (1929) S. 629–636
  • Max A. Meier: Der Friede von Waldshut und die Politik am Oberrhein bis zum Vertrag von St. Omer. In Zeitschrift für die Geschichte des Oberrheins, Band 90, 1937, S. 321–384.
  • Hildburg Brauer-Gramm: Der Landvogt Peter von Hagenbach – Die burgundische Herrschaft am Oberrhein 1469–1474. (= Göttinger Bausteine zur Geschichtswissenschaft. Band 27). Musterschmidt, Göttingen 1957.
  • Gustav Tobler (Hrsg.): Die Berner Chronik des Diebold Schilling. 1468-1484. Erster Band. Bern 1897, S. 91–92 (online bei der UB Bern).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сент-Омерський_договір&oldid=45734863