Сигілярія
| † Сигілярія | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Відбиток сигілярії на камені
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Сигіля́рія (Sigillaria) — рід викопних, спороносних, деревоподібних плаунів, відомих з кам'яновугільного та пермського періодів[1]. Споріднений з більш відомим лепідодендроном (Lepidodendron) і, більш віддалено, з сучасними молодильниками.
Цей рід відомий у викопних рештках ще з середнього девону—пізнього карбону, але вимер у ранньому пермі (383,7—254,0 мільйонів років тому)[2]. Викопні рештки знайдено у Великій Британії, США, Канаді, Китаї, Кореї, Танзанії та Зімбабве[3].
Термін «сигілярія» походить від латинського «sigillaria», що в перекладі означає «печатка»[4]. Таку назву рослини дістали завдяки характерним візерункам на корі, схожим за зовнішнім виглядом на відбитки печатки.
Sigillaria була деревоподібною рослиною висотою до 30 м[1] (інші плауноподібні могли досягати 50-метрової висоти[5]). Мала високий, одиночний або іноді розгалужений стовбур[2] без деревини.
Росли в болотистих лісах, утворюючи хащі. Товщина стовбура становила 1,5 м[6]. Рештки цих рослин найчастіше знаходять разом із кам'яним вугіллям.
-
Корінь сигілярії -
Фрагмент кори -
Відбиток сигілярії -
Залишки стовбура сигілярії
- ↑ а б The clubmoss tree Sigillaria. Hans' Paleobotany Pages.
- ↑ а б Сигілярія в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- ↑ Sigillaria. Paleobiology Database (англ.). Процитовано 17 серпня 2025.
- ↑ Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука]. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — 775 с.
- ↑ Альохін, В. В. (1961). География растений с основами ботаники (рос.). Гос. научно-педагог. изд-во. с. 167.
- ↑ Сигиллярии
|
Це незавершена стаття з палеоботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |