Синдром передчасного виснаження яєчників

Вплив трансплантації мезенхімальних стовбурових клітин пуповини людини на морфологію тканин яєчника

Передчасне виснаження яєчників, синдром передчасного виснаження яєчників (СПВЯ) — гетерогенне, поліетіологічне порушення, яке може бути зумовлене хромосомними, генетичними, ферментативними, ятрогенними та інфекційними факторами і проявляється у призупинення функціонування яєчників у жінок у віці до 40 років. Порушення можуть виникати на різних стадіях розвитку яєчника: у препубертантний період, у період статевого дозрівання, а також у репродуктивному віці. Яєчникова недостатність може розвиватися упродовж багатьох років з періодами тимчасового покращення.

Загальна інформація

Основні ознаки синдрому виснаження яєчників: аменорея, гіпоестрогенізм, підвищена концентрація гонадотропних гормонів у крові, а також вегетативні симптоми, які виникають у 50 % жінок із СПВЯ. СПВЯ спостерігається в 1/100 жінок 40-річного віку та в 1/1000 жінок 30-річного віку. Дефіцит початкової кількості фолікулів (примордіальних фолікулів) спричинений порушеннями механізмів, що регулюють міграцію гамет, проліферацію оогоній та початок мейозу. Названі порушення можуть бути спричинені галактоземією, ятрогенними ушкодженнями (хіміотерапія і променева терапія), токсичним впливом забрудненого навколишнього середовища та аутоімунними захворюваннями. Необхідно підкреслити, що схожі порушення також виникають в інших органах, що продукують гормони, і в даний час вони класифікуються як деструктивні аутоімунні захворювання.

Симптоми

Першою ознакою синдрому передчасного виснаження яєчників є нерегулярні менструації або затримка менструації.

Пізні симптоми можуть бути схожі на симптоми природної менопаузи і вони включають:^{[джерело?]}

• Припливи;
• Нічну пітливість;
• Дратівливість;
• Погану концентрацію уваги;
• Зниження статевого потягу;
• Біль під час сексу;
• Сухість піхви.

Для багатьох жінок із СПВЯ існують проблеми із можливістю завагітніти та безпліддя є причиною звернення до лікаря.^{[джерело?]}

Інші (супутні симптоми) можуть включати:^{[джерело?]}

• Тривогу і депресію;

• Синдром сухого ока та захворювання поверхні ока;
• Хвороби серця;
• Безпліддя;
• Гіпотереоз;
• Остеопороз.

Причини виникнення синдрому

Більшість випадків синдрому є ідіопатичними, і механізми, які лежать в їхній основі, значною мірою невідомі. Однак, вивчення родинних випадків СПВЯ вказує на роль генетичних аберацій у патогенезі захворювання. Хоча генетичні дефекти у більшості випадків зачіпають Х-хромосому, зростає кількість досліджень, які підтверджують наявність автосомних порушень.^{[джерело?]}

Тому, генетичними причинами синдрому можна визначити такі:^{[джерело?]}

• Дефекти Х-хромосоми;
• Моносомія за Х-хромосомою;
• Трисомія за Х-хромосомою;
• Делеції;
• Транслокації;
• Синдром «блефарофімоз-птоз-epicanthus inversus» (BPES);
• Еукаріотичний фактор ініціації трансляції 2В.

Також причинами можуть бути:

• Низька кількість фолікулів;
• Аутоімунні захворювання, включаючи тиреоїдит і Аддісонову хворобу;
• Хіміотерапія або променева терапія;
• Порушення обміну речовин;
• Токсини(сигаретний дим, хімічні речовини та пестициди).

Діагностика

Для діагностування лікар може рекомендувати виконати наступні дії:

• Розглянути історію хвороби, в тому числі анамнез родичів із схожим синдромом;
• Провести тест на вагітність, щоб переконатися, що жінка не вагітна;
• Провести фізичний огляд у гінеколога, щоб виявити ознаки інших розладів, які можуть бути причиною ваших симптомів;
• Взяти аналізи крові, щоб перевірити рівень певних гормонів. Також може буде необхідно здати зробити хромосомний аналіз;
• Провести УЗД органів малого тазу, щоб побачити, розмір яєчників та перевірити кількість фолікулів.

Лікування

При веденні хворих з СПВЯ лікар спрямовує зусилля на вирішення двох основних медичних проблем — застосування замісної гормонотерапії (ЗГТ) та лікування безпліддя. Також жінки вимагають особистої й емоційної підтримки для того, щоб змиритися із впливом поставленого діагнозу на їхнє здоров'я і стосунки. Крім того, слід оцінювати і контролювати розвиток супутніх патологій, так що для моніторингу ЗГТ і перевірки стану здоров'я необхідний тривалий період нагляду за пацієнтом.^{[джерело?]}

Гормонозамісна терапія

Більшість людей із синдром передчасного виснаження яєчників потребують гормонального лікування естрогеном. Це може допомогти зменшити втрату кісткової маси та інші симптоми зниження естрогену, такі як сухість піхви.^{[джерело?]}

Прогестерон також призначають людям, які не мали операції з видалення матки (гістеректомія) і отримують естроген. Гінеколог може порадити поєднувати прийом естрогену і прогестерону, поки пацієнт не досягне природного віку для менопаузи (близько 50 років).^{[джерело?]}

Лікування основних хвороб

Лікування основної проблеми зі здоров'ям може допомогти в лікуванні синдрому передчасного виснаження яєчників. Наприклад, лікування захворювання щитовидної залози або розладу харчування може зменшити симптоми передчасного виснаження яєчників.

Вплив на вагітність

Менше 10 відсотків осіб з СПВЯ здатні завагітніти та народити природним шляхом без додаткової терапії. Немає доказів того, що естроген, препарати для зачаття або інші гормони підвищують фертильність. Успішне лікування включає екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) з використанням донорських яйцеклітин. Перш ніж починати спроби завагітніти, жінці слід проконсультуватися зі своїм лікарем, щоб визначити причину вашої проблеми. Якщо вагітність пройшла успішно, СПВЯ може спричинити проблеми з вагітністю або плодом. За певних обставин усиновлення є єдиною альтернативою завести дитину.

Ускладнення

Однією з ключових цілей лікування СПВЯ є відновлення естрогену, який яєчники перестали виробляти. Це важливо, оскільки естроген необхідний для деяких фізіологічних функцій, особливо в кістках. Якщо дефіцит естрогену не лікувати, ризик розвитку остеопорозу значно зростає. Крім того, є докази того, що дефіцит естрогену до 45 років може підвищити ризик серцевих захворювань.

Див. також

• Захворювання яєчника
• Синдром полікістозних яєчників