Перейти до вмісту

Славіша Стоянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Славіша Стоянович
Особисті дані
Народження 6 грудня 1969(1969-12-06) (55 років)
  Горні Деянd Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 180 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага 78 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Словенія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989–1994 Словенія «Слован» (Любляна)  ? (?)
1995–1996 Словенія «Любляна» 24 (0)
1996 Словенія «Целє» 9 (0)
1996–1997 Словенія «Любляна» 10 (2)
1997–1998 Словенія «Славія» (Вевче) 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998–2001 Словенія «Слован» (Любляна) (юн.)
2001–2002 Словенія «Лівар»
2002–2008 Словенія «Домжале»
2008–2009 Словенія «Целє»
2009–2011 ОАЕ ОАЕ (помічник)
2011–2012 Словенія Словенія
2013–2014 Сербія «Црвена Звезда»
2014–2015 Бельгія «Льєрс»
2016 КНР «Чанчунь Ятай»
2017 Латвія «Рига»
2018–2019 Болгарія «Левські»
2019–2020 Латвія Латвія
2020–2021 Болгарія «Левські»
2025– Словенія «Копер»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Славіша Стоянович (словен. Slaviša Stojanovič, нар. 6 грудня 1969) — словенський футболіст сербського походження, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2025 року очолює тренерський штаб команди «Копер».

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1989 року виступами за команду «Слован» (Любляна), в якій провів п'ять сезонів. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Любляна», до складу якого приєднався 1995 року. Відіграв за столичну команду наступний сезон своєї ігрової кар'єри.

У 1996 році він недовго грав за «Целє», зігравши дев'ять матчів, після чого повернувся до «Любляни» і в сезоні 1996/97 забив там два голи в 10 матчах. Через часті травми завершив кар'єру у віці 29 років, граючи за клуб «Славія» (Вевче), зігравши вісім матчів в сезоні 1997/98.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1998 року, очоливши молодіжні команди клубу «Слован» (Любляна), де пропрацював з 1998 по 2001 рік і у своєму першому сезоні виграв титули чемпіона країни до 16 та 18 років.

У 2001 році він став головним тренером клубу другої ліги «Лівар» з Іванчна Гориці[1], де провів один сезон. Влітку 2002 року він став головним тренером іншого клубу другої ліги «Домжале». У своєму першому сезоні він став з командою переможцем другого дивізіону, а надалі під його керівництвом клуб посів друге місце у вищому дивізіону у наступних двох сезонах, а потім «Домжале» двічі поспіль вигравав титул чемпіона Словенії 2006/07 і 2007/08[2] та один Суперкубок Словенії у 2007 році. За це Стояновича тричі називали тренером року в Словенії — у 2005, 2006 та 2007 роках.

У сезоні 2008/09 років він керував іншим словенським клубом «Целє», після чого став помічником тренера збірної Об'єднаних Арабських Еміратів Сречко Катанеця. Тренерський штаб допоміг команді кваліфікуватися на Кубок Азії 2011 року. У вересні 2011 року після двох поспіль поразок у третьому раунді кваліфікації до чемпіонату світу 2014 року Катанця було звільнено з посади головного тренера, і Стоянович також покинув збірну.

24 жовтня 2011 року Стоянович став новим тренером збірної Словенії після того, як Футбольна асоціація Словенії розірвала контракт з Матяжем Кеком за взаємною згодою раніше того ж дня. Через погані результати у 2012 календарному році (три поразки у перших чотирьох матчах відбору до чемпіонату світу 2014 року), 9 грудня 2012 року було досягнуто взаємної домовленості з федерацією про розірвання контракту[3].

Славіша Стоянович як тренер «Црвени Звезди». 2013 рік.

24 червня 2013 року він замінив Рікарду Са Пінту на посаді головного тренера белградської «Црвени Звезди»[4] із завданням нарешті повернути клубу чемпіонський титул. До клубу прийшли досвідчені та перевірені гравці, такі як Милош Нинкович, Драган Мрджа, Нейц Печник та Никола Міяїлович, але чемпіонат вони почали з несподіваної поразки від «Явора». Слабким місцем команди був захист, але «Црвені Звезді» після невдалого старту все ж таки вдалося скоротити відставання від лідера наприкінці осені, вигравши вічне дербі проти «Партизана» (1:0). В результаті, до зимової перерви, підопічні Стояновича лідирували в турнірній таблиці, перебуваючи на одне очко вище за «Партизан», після чого Стоянович зробив чудовий хід у зимове трансферне вікно, запросивши Деяна Келхара, який разом із Саво Павичевичем утворив тандем центральних захисників. Додаткової енергії «Звезді» додало повернення Дарко Лазовича на поле після перерви через серйозну травму. Під керівництвом Стояновича «Звезда» здійснила феноменальну серію з 15 перемог поспіль (довшу серію перемог «червоно-білі» мали лише під керівництвом Славолюба Муслина) і за один тур до кінця чемпіонату виграла свій 26-й чемпіонський титул, перемігши ОФК Белград з рахунком 4:2, чим поклала край семирічному домінуванню «Партизана». Команда набрала 72 очки в 30 турах і з 66 забитими голами стала найрезультативнішою в лізі. Тим не менш, Стоянович він був змушений піти з тренерського штабу белградської команди 22 липня 2014 року після зміни керівництва, незважаючи на перемогу в чемпіонаті після тривалої посухи.

5 вересня 2014 року він замінив Стенлі Мензо на посаді головного тренера «Льєрса», підписавши контракт до кінця сезону[5]. До нової команди він запросив воротаря Бобана Байковича, який був важливим у здобутті чемпіонського титулу «Црвени Звезди» минулого року, а також свого асистента у тій команді Братислава Живковича. Однак, через низькі результати, Стоянович пішов у відставку 28 січня 2015 року[6].

13 січня 2016 року Стояновича було призначено новим менеджером китайського клубу «Чанчунь Ятай»[7], однак вже 4 травня 2016 року Славішу було звільнено[8].

29 липня 2017 року Стоянович став головним тренером клубу Латвійської Прем'єр-ліги «Рига»[9]. Під керівництвом Стояновича клуб завершив сезон Прем'єр-ліги 2017 року на 3-му місці та вийшов до фіналу Кубка Латвії, і в кінці року покинув команду, відмовившись продовжувати контракт[10].

30 липня 2018 року Стоянович був призначений головним тренером болгарського клубу «Левські», замінивши Деліо Россі[11], але вже 21 січня 2019 року його звільнили з клубу на тлі повідомлень про його майбутній перехід на посаду головного тренера збірної Латвії[12].

1 березня 2019 року його було затверджено на посаду головного тренера збірної Латвії[13]. Він дебютував на посаді 21 березня у відбірковому матчі до чемпіонату Європи 2020 року проти Північної Македонії, який програв 1:3[14]. Під керівництвом Стояновича збірна Латвії програла перші дев'ять матчів поспіль, але здобула єдину перемогу в останньому матчі відбіркового циклу проти Австрії з рахунком 1:0. 20 січня 2020 року Стояновича було звільнено з посади, його замінив тренер збірної Латвії Дайніс Казакевич[15].

У листопаді 2020 року він повернувся на посаду головного тренера «Левські»[16][17]. Поряд з тренерською роллю, він також став новим директором з футболу в клубі[18]. У березні 2021 року Стоянович отримав позитивний результат на COVID-19[19] і згодом був госпіталізований, провівши 16 днів на «кисні»[20]. Він був відсутній на лаві запасних софійського клубу до кінця сезону, після чого 20 травня 2021 року клуб опублікував заяву, в якій оголосив, що контракт Стояновича з клубом не буде продовжено після завершення сезону.

Після тривалого періоду без тренерської діяльності, у березні 2025 року Стоянович очолив тренерський штаб «Копера»[21], з яким посів 3 місце у чемпіонаті сезону 2024/25.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Домжале»: 2006/07, 2007/08
«Домжале»: 2007
«Црвена Звезда»: 2013/14

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Slaviša Stojanović preuzima Zvezdu. e-novine.com (серб.). 23 червня 2013. Процитовано 14 червня 2020.
  2. ↑ R. K.; To. G. (24 жовтня 2011). Matjaž Kek ni več selektor, popoldne prihaja novi – Slaviša Stojanović (словен.). Ljubljana: RTV Slovenija. Процитовано 14 червня 2020.
  3. ↑ Slaviša Stojanović ni več selektor reprezentance Slovenije (словен.). Футбольний союз Словенії. 9 грудня 2012. Процитовано 14 червня 2020.
  4. ↑ Crvena zvezda holt Stojanović als Trainer. УЄФА (нім.). 25 червня 2013. Процитовано 14 червня 2020.
  5. ↑ Brez strahotnega pritiska - Novica - Nogomania. www.nogomania.com. Процитовано 12 червня 2025.
  6. ↑ Slaviša Stojanović napustio Lirs!. Mozzart Sport. Процитовано 12 червня 2025.
  7. ↑ 亚泰宣布塞超冠军主帅上任 进前八自动续约1年. sports.sina.com.cn. Процитовано 12 червня 2025.
  8. ↑ 亚泰主帅斯托扬诺维奇下课 7战2分中超下课首人. sports.sina.com.cn. 4 травня 2016. Процитовано 12 червня 2025.
  9. ↑ Andris Liepa (30 липня 2017). Video: Ašvorts: "4-4-2 izkārtojums mums šobrīd strādā" (латис.). sportacentrs.com. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  10. ↑ Slaviša Stojanović (še) ni podpisal nove pogodbe. Pojasnil je, zakaj zavlačuje! (словен.). ekipa.svet24.si. 1 грудня 2017. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 4 червня 2022.
  11. ↑ Славиша Стоянович подписа с Левски за две години (болг.). Левські (футбольний клуб). 30 липня 2018. Процитовано 15 червня 2020.
  12. ↑ Soccer-Stojanovic closer to Latvia job after leaving Levski. Reuters. 21 січня 2019. Процитовано 17 березня 2019.[недоступне посилання з 01.09.2024]
  13. ↑ Latvian soccer team gets new coach... and new coach. Public Broadcasting of Latvia (англ.). 14 березня 2019. Процитовано 14 березня 2019.
  14. ↑ Latvijas izlase Skopjē zaudē galvenā trenera Stojanoviča debijā. www.delfi.lv (латис.). Процитовано 12 червня 2025.
  15. ↑ Dainis Kazakevičs apstiprināts par Latvijas izlases galveno treneri. LFF.lv (латис.). Процитовано 12 червня 2025.
  16. ↑ R. K. (4 листопада 2020). Slaviša Stojanović se vrača v Bolgarijo (словен.). RTV Slovenija. Процитовано 5 листопада 2020.
  17. ↑ G. N. (5 листопада 2020). Čakal, kaj bo z Olimpijo, dočakal pa Levski. Delo (sl-si) . Процитовано 5 листопада 2020.
  18. ↑ Славиша Стоянович: Много ме питаха дали не съм луд. Gong.bg (болг.). 10 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  19. ↑ Славиша Стоянович е с положителен тест за Ковид-19. Bgonair (болг.). 30 березня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  20. ↑ Slaviša Stojanović: Iskreno, imel sem ponudbo Olimpije. Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 5 січня 2023.
  21. ↑ URADNO: Slaviša Stojanović je novi trener Kopra - Novica - Nogomania. www.nogomania.com. Процитовано 12 червня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Славіша_Стоянович&oldid=45730470