Соневицький Михайло-Ярослав Климентійович
Михайло-Ярослав Соневицький | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 22 квітня 1892 с. Гадинківці, нині Гусятинський район, Тернопільська область | |||
Помер | 30 листопада 1975 (83 роки) Нью-Йорк | |||
Країна | ![]() ![]() | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | мовознавець | |||
Alma mater | Віденський університет | |||
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка ![]() | |||
Знання мов | німецька, англійська, латина і польська ![]() | |||
Членство | Наукове товариство імені Шевченка ![]() | |||
| ||||
д-р Михайло-Ярослав Климентійович Соневицький (22 квітня 1892, с. Гадинківці — 30 листопада 1975, Нью-Йорк) — український класичний філолог, дійсний член НТШ (з 1954), професор Українського католицького університету в Римі. Доктор філософії (1923).
Народився в с. Гадинківцях Гусятинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї греко-католицького священника о. Климентія Соневицького та його дружини Марії (до шлюбу Авиковська[джерело?]). Батько тільки рік перед народженням сина, тобто в 1891 р., став парохом цього села.[1]
Закінчив Віденський університет. Викладач греки і латини в українських гімназіях у Галичині (Городенка, Чортків, Станиславів, Тернопіль, Львів, Криниця)[2], у гімназіях Відня і Мюнхена, в Греко-Католицькій Богословській Академії (1934—1944) і Львівському Університеті (1939—1941). З 1944 року на еміграції в Німеччині і (з 1950) у США, де й помер (в Нью-Йорку).
Дружина — хорова диригентка та громадська діячка[3] Ольга Ласовська. Діти:
- Ігор (1926—2006) — композитор, диригент, педагог.
- Леонід (1922—1966) — історик.
- Ростислав (1931-1995) - економіст
Батько, о. Климентій Соневицький (1858[4]—1928[5]) — український релігійний та просвітній діяч. Рукоположений в сан священника у 1883 році[4]. У 1891—1928 роках був парохом села Гадинківці[5]. Голова читальні у цьому селі; головував на вічах, зокрема в часі сільського селянського страйку 1902 року, боротьби за виборчу реформу та передвиборчих змагань[5]. З його ініціативи в 1909 році розпочали будівництво нового кам'яного храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яке завершили 1913 року[5].
Автор праць про мову Цицерона й Новаціяна, «Франкові переклади з античних літератур» (ЗНТШ, т. 161), «Історія грецької літератури. І. Рання доба» (1970) та популярних ст. про вплив античної культури на сучасність; оповідання для молоді на теми античності: «Пригоди Одіссея» (1918), «Мирмідонський лицар» (1936), «Гомін давноминулих днів» (1938) тощо. Також у 1930-х рр. на запрошення свого земляка і друга Василя Сімовича друкував статті на теми античності і її значення для сучасності в журналі «Життя і знання».[6]
Михайло Соневицький переклав українською мовою чимало першорядних античних авторів, зокрема фрагменти Геракліта, поезії Сапфо[7], твори Геродота, всі діалоги Платона, «Анабазис» Ксенофонта. Значна частина перекладацького доробку Соневицького, зокрема переклади діалогів Платона, була втрачена під час пожежі 1945 року[8].
- Історія грецької літератури. Том 1. Рання доба. — Рим: Український католицький університет ім. Св. Климента папи, 1970. — 383 с.
- Історія грецької літератури. Том 2. — Рим: Український католицький університет ім. Св. Климента папи, 1977. — 383 с.
- Франкові переклади з античних літератур // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Т. 161.
- Пригоди Одіссея. — 1918.
- Мирмідонський лицар. — 1936.
- Гомін давноминулих днів. — 1938.
- Ксенофонт. Анабазис. Перекл. Михайла Соневицького. – Нью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1986. – 237 с.
- Спогади старого педагога. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2001.
- ↑ Соневицький, Михайло (2001). Спогади старого педагога (Українська) . Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка. с. 7. ISBN 966-7155-47-1.
- ↑ Перелік гімназії за передмовою до Анабазиса Ксенофонта, див. Твори.
- ↑ Мельничук Б. Ласовська-Соневицька Ольга Костянтинівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 321. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ а б Шематизмь всего клира Греко-католицкой Епархіи Станиславовской на рокь Божій 1894. — 1894. — С. 35.
- ↑ а б в г Слободян, В. До історії сіл Гадинківці та Швайківці і їх церков // Християнська сакральна традиція: Віра, духовність, мистецтво. Матеріали II Міжнародної наукової конференції, м. Львів, 24-25 листопада 2010 р. (Апологет). — Львів, 2010. — С. 245—265.
- ↑ Соневицький, Михайло (2001). Спогади старого педагога (Українська) . Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка. с. 53. ISBN 966-7155-47-1.
- ↑ Про переклади Сапфо див. статтю Тараса Лучука у списку літератури.
- ↑ Ці відомості подано у передмові до перекладу «Анабазису» Ксенофонта, виконаного Михайло Соневицьким.
- Головин Б., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Соневицький Михайло-Ярослав Климентійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 313. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Тарас Лучук, Непомічений перекладач Сапфо: Михайло Соневицький [The Unknown Ukrainian Translator of Sappho: Mykhailo Sonevytskyi], in: Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Острог, 2013. Вип. 21. С. 46–54.
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 22 квітня
- Народились 1892
- Померли 30 листопада
- Померли 1975
- Викладачі Львівського університету
- Діячі НТШ
- Українські письменники
- Українські літературознавці
- Дійсні члени НТШ
- Доктори філософії
- Уродженці Гадинківців
- Випускники Віденського університету
- Науковці Львівського університету
- Українці Німеччини
- Українці США
- Померли в Нью-Йорку
- Класичні філологи