Перейти до вмісту

Сорочинськ

Координати: 52°26′00″ пн. ш. 53°09′00″ сх. д. / 52.433333333333° пн. ш. 53.15° сх. д. / 52.433333333333; 53.15
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
місто Сорочинськ
рос. Сорочинск
Герб Сорочинська Прапор Сорочинська
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїОренбурзька область
Міський округСорочинський
Код ЗКАТУ53 427 000 000 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЗКТМО53 727 000 001 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування1737
Статус міста1945
Населення29249 осіб (2010[1])
Площа55,93 км²
Телефонний код+7 35346 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати:52°26′00″ пн. ш. 53°09′00″ сх. д. / 52.433333333333° пн. ш. 53.15° сх. д. / 52.433333333333; 53.15
Вебсторінкаsorochinsk56.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Сорочинськ. Карта розташування: Росія
Сорочинськ
Сорочинськ
Сорочинськ. Карта розташування: Оренбурзька область
Сорочинськ
Сорочинськ
Мапа
CMNS: Сорочинськ у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Соро́чинськ (рос. Сорочинск) — місто, адміністративний центр Сорочинського міського округу Оренбурзької області, Росія.

Географія

[ред. | ред. код]
Сорочинське водосховище

Місто розташоване в Передураллі, на лівому березі річки Самара (притока Волги), за 170 км на північний захід від Оренбургу та за 250 км на південний схід від міста Самара. Поруч з містом розташоване Сорочинське водосховище.

Історія

[ред. | ред. код]

Фортеця була призначена для будівництва в кінці річки Сорочки при впадінні її в річку Самара[2][3]. Навесні 1737 року Петро Семенович Бахметьєв (тесть І. К. Кирилова), прибувши на місце призначеного будівництва, виявив велику воду і змушений був переміститися вище за течією річки Самара до двох кам'яних менгірів, які існують й досі на розі вулиць Фрунзе та Володарського. Тут почалося будівництво Сорочинської фортеці. Першим отаманом фортеці, в якій на той час проживало 200 служивих людей, в 1737 році був Олексій Соколов, тридцятишестирічний осавул з яїцьких козаків.

З XIX століття — село Сорочинське. Статус міста отримало 16 травня 1945 року.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення — 29249 осіб (2010; 30136 у 2002[4]).

Господарство

[ред. | ред. код]

Важливу роль відіграє видобуток нафти, також Сорочинська — центр переробки сільськогосподарської сировини[5]. М'ясокомбінат, комбінат хлібопродуктів[5]. У Сорочинському окрузі близько 150 нафтових свердловин.

Залізнична станція Сорочинська Південно-Уральської залізниці. Це був останній вокзал, побудований між Самарою і Оренбургом в 1877 році.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Аркуш карти N-39-131 Сорочинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1986 р. Видання 1992 р. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дані перепису населення 2010 року
  2. ↑ Історія міста. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 25 лютого 2016. [Архівовано 2015-04-14 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Історія міста (офіційний сайт). Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 25 лютого 2016. [Архівовано 2013-10-04 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Дані перепису населення 2002 року
  5. ↑ а б Економіка. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 25 лютого 2016. [Архівовано 2013-06-13 у Wayback Machine.]


Оренбурзька область Це незавершена стаття з географії Оренбурзької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сорочинськ&oldid=43855087