Станіслав Василевський
Станіслав Василевський | |
---|---|
![]() | |
Народився | 18 грудня 1885 ![]() Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[2] ![]() |
Помер | 26 липня 1953[1] (67 років) ![]() Ополе, Польська Народна Республіка[2] ![]() |
Поховання | Communal cemetery in Opoled ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | журналіст, перекладач, літературний критик, письменник ![]() |
Галузь | журналістика ![]() |
Alma mater | Університет імені Адама Міцкевича у Познані і ЛНУ ім. І. Франка ![]() |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Знання мов | польська[3][4] ![]() |
Брати, сестри | Bolesław Wasylewskid ![]() |
Нагороди | |
Станіслав Василевський (пол. Stanisław Wasylewski, 18 грудня 1885, Станиславів,Королівство Галичини та Володимирії, Австро - Угорщина— 26 липня 1953, Ополе, Польська Народна Республіка) — польський історик, публіцист.
Народився 18 грудня 1885 року у Станіславові на Прикарпатті. Онук «короля львівських фейлетонів», письменника Юліуша Старкля.[5] Навчався у гімназіях в Стрию і Львові. Вивчав полоністику у Львівському університеті.
Працював 1905–10 у Львівському Оссолінеумі; згодом був редактором і співробітником низки періодичних видань, зокрема львівського сатиричного тижневика «Szczutek». Протягом 1915-1918рр. – редактор львівської «Ранкової газети», вів видавничу серію «Оповідки про давні звичаї»
У 1927 році переїхав до Познані. У 1928-1939 працював редактором видавничої серії «Бібліотека нобелівських лауреатів». У 1932 у Познанському університеті захистив докторську з філософії. У 1930-х роках співпрацював із радіостанціями Варшави та Познані. У 1938-1939 роках – голова відділу польської літератури у Познані.
З початком Другої світової війни став членом конспіраційної Національної ради, що підпорядковувалася польському урядові в екзилі. Часи окупацій пережив у Львові, співпрацював із пронімецькою "Ґазетою львовскою" ("Gazeta Lwowska"). 1944 року був примусово переселений, спочатку мешкав у Кракові, а потім — у Ополе. [6]

Після війни переїхав до Польщі, був звинувачений у співпраці з нацистами, але у 1946 році на судовому процесі у Кракові його виправдали. Три роки жив у Кракові, а відтак переїхав до Ополе, де і помер.
- лауреат літературної премії Познані (1937)
- Золотий лавр Польської літературної академії.
- «U księżnej pani» (1917),
- «Na dworze króla Stanisława» (1919),
- «O miłości romantycznej» (1921),
- «Portrety pań wytwornych» (1924);
- біографічні повісті «Ducissa Cunegundis» (1921),
- «Karolina Sobańska» (1950);
- біографічно-мемуарні шкіці «Niezapisany stan służby» (1932),
- «Pod kopułą lwowskiego Ossolineum» (1958),
- «Czterdzieści lat powodzenia» (1959).
- Редагував серію «Cuda Polski», в рамках якої видав нарис «Lwów» (1931).[7]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Уродженці Станиславова. Станіслав Василевський – есеїст, історик, журналіст.
- ↑ Станіслав Василевський.
- ↑ Василевський Станіслав — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 20 лютого 2023.
- Народились 18 грудня
- Народились 1885
- Уродженці Івано-Франківська
- Померли 26 липня
- Померли 1953
- Випускники Познанського університету
- Випускники Львівського університету
- Доктори філософії
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Нагороджені золотим Лавром Академічним
- Польські письменники
- Літературні критики Польщі
- Польські есеїсти
- Польські журналісти
- Персоналії:Стрий