Перейти до вмісту

Станіслав Василевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станіслав Василевський
Народився18 грудня 1885(1885-12-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 липня 1953(1953-07-26)[1] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ополе, Польська Народна Республіка[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняCommunal cemetery in Opoled Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, перекладач, літературний критик, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьжурналістика Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет імені Адама Міцкевича у Познані і ЛНУ ім. І. Франка Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії
Знання мовпольська[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриBolesław Wasylewskid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Золоті академічні лаври

Станіслав Василевський (пол. Stanisław Wasylewski, 18 грудня 1885, Станиславів,Королівство Галичини та Володимирії, Австро - Угорщина26 липня 1953, Ополе, Польська Народна Республіка) — польський історик, публіцист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 18 грудня 1885 року у Станіславові на Прикарпатті. Онук «короля львівських фейлетонів», письменника Юліуша Старкля.[5] Навчався у гімназіях в Стрию і Львові. Вивчав полоністику у Львівському університеті.

Працював 1905–10 у Львівському Оссолінеумі; згодом був редактором і співробітником низки періодичних видань, зокрема львівського сатиричного тижневика «Szczutek». Протягом 1915-1918рр. – редактор львівської «Ранкової газети», вів видавничу серію «Оповідки про давні звичаї»

У 1927 році переїхав до Познані. У 1928-1939 працював редактором видавничої серії «Бібліотека нобелівських лауреатів». У 1932 у Познанському університеті захистив докторську з філософії. У 1930-х роках співпрацював із радіостанціями Варшави та Познані. У 1938-1939 роках – голова відділу польської літератури у Познані.

З початком Другої світової війни став членом конспіраційної Національної ради, що підпорядковувалася польському урядові в екзилі. Часи окупацій пережив у Львові, співпрацював із пронімецькою "Ґазетою львовскою" ("Gazeta Lwowska"). 1944 року був примусово переселений, спочатку мешкав у Кракові, а потім — у Ополе. [6]

меморіальна дошка в Ополе на вул. Консульна.

Після війни переїхав до Польщі, був звинувачений у співпраці з нацистами, але у 1946 році на судовому процесі у Кракові його виправдали. Три роки жив у Кракові, а відтак переїхав до Ополе, де і помер.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • лауреат літературної премії Познані (1937)
  • Золотий лавр Польської літературної академії.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • «U księżnej pani» (1917),
  • «Na dworze króla Stanisława» (1919),
  • «O miłości romantycznej» (1921),
  • «Portrety pań wytwornych» (1924);
  • біографічні повісті «Ducissa Cunegundis» (1921),
  • «Karolina Sobańska» (1950);
  • біографічно-мемуарні шкіці «Niezapisany stan służby» (1932),
  • «Pod kopułą lwowskiego Ossolineum» (1958),
  • «Czterdzieści lat powodzenia» (1959).
  • Редагував серію «Cuda Polski», в рамках якої видав нарис «Lwów» (1931).[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Freebase Data DumpsGoogle.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Чеська національна авторитетна база даних
  5. Уродженці Станиславова. Станіслав Василевський – есеїст, історик, журналіст.
  6. Станіслав Василевський.
  7. Василевський Станіслав — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 20 лютого 2023.