Станіслав Скварчиньський
| Станіслав Скварчиньський | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
пол. Stanisław Skwarczyński  | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народився | 17 листопада 1888[1] Верхня, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |||||||||||
| Помер | 8 серпня 1981[1] (92 роки) Лондон, Велика Британія | |||||||||||
| Країна |  Республіка Польща | |||||||||||
| Діяльність | офіцер, політик | |||||||||||
| Галузь | військова служба[2] і політика[2] | |||||||||||
| Знання мов | польська[2] | |||||||||||
| Учасник | Друга світова війна, Перша світова війна, Польсько-українська війна 1918—1919, польсько-радянська війна 1920 і Польська кампанія | |||||||||||
| Військове звання | бригадний генерал | |||||||||||
| Партія | Табір національного об'єднання | |||||||||||
| Рід | Q79400033? | |||||||||||
| Брати, сестри | Adam Skwarczyńskid | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Станіслав Євгеніуш Скварчиньський (пол. Stanisław Eugeniusz Skwarczyński; 17 листопада 1888, Верхня — 8 серпня 1981, Лондон) — польський офіцер і політик, бригадний генерал.
Син Вінцентія Скварчиньського та Марії, уродженої Гнойнської. Він походив з родини з патріотичними традиціями, посвяченої у дворянство 1780 року, яка мала власний герб[3]. Він був молодшим братом політика Адама Скварчиньського.
Закінчив середню школу у Львові та вивчав архітектуру у Львівській політехніці. З 1908 року був членом Союзу активних бойових дій та Союзу стрільців. З 1914 по 1917 рік служив у Польських легіонах. Був комендантом Олеандрії, командиром роти та командиром батальйону в 1-му піхотному полку легіонів. 29 вересня 1914 року його було підвищено до лейтенанта, а 15 червня 1915 року — до оберлейтенанта. У липні 1917 року, після Кризи присяги, його було призвано до Імператорської та Королівської армії, з якої він дезертирував. З вересня 1917 року він брав активну участь у підпільному опорі, обіймаючи посаду командира Лодзького округу Польської військової організації.
У листопаді 1918 року його прийняли до Польської армії. У грудні 1918 року він став командиром 3-го батальйону 28-го Канівського стрілецького полку. На чолі цього підрозділу він воював проти чехів на Сілезькому фронті, а потім брав участь у війні проти українців. 31 серпня 1919 року він став командиром резервного батальйону, а 15 квітня 1920 року — командиром 2-го батальйону 5-го піхотного полку легіонів. Під час війни з більшовиками, з 12 червня по 4 липня 1920 року та з 23 серпня 1920 року по 19 березня 1927 року, він командував 5-м піхотним полком Легіонів. 3 травня 1922 року йому було присвоєно звання підполковника, старшинство набуло чинності 1 червня 1919 року, а в 1924 році він отримав звання полковника.
7 грудня 1926 року його було призначено командиром дивізійної піхоти 3-ї піхотної дивізії Легіонів у Замості. З 8 серпня 1928 року він виконував обов'язки командира 3-ї піхотної дивізії Легіонів. 28 січня 1929 року його було призначено командиром цієї дивізії. 25 жовтня 1930 року його було звільнено з посади командира 3-ї піхотної дивізії Легіонів. та призначений командиром 1-ї піхотної дивізії легіонів Юзефа Пілсудського у Вільнюсі.
10 листопада 1930 року президент Республіки Польща Ігнацій Мосцицький присвоїв йому звання бригадного генерала зі старшинством з 1 січня 1931 року та 5-м місцем у генеральському корпусі. Водночас він дозволив йому прийняти знаки розрізнення нового звання до 1 січня 1931 року.
.jpg?lang=uk)
Він займався політикою разом зі своїм братом Адамом. З початку січня 1938 року він перейшов у неактивне становище. З січня 1938 року він очолював Табір національної єдності, замінивши на цій посаді полковника Адама Коца. Того ж року він обіймав посаду голови Президії правління парламентської групи ОЗН. Він урочисто відкрив 5-ту сесію Сейму в 1938 році.
Він був масоном і належав до масонської ложі Томаша Зана у Вільнюсі.
Наприкінці серпня 1939 року він повернувся на дійсну службу і був призначений командиром Інтервенційного корпусу. Пізніше його призначили командиром Оперативної групи «Вишков» (хоча фактично йому не вдалося взяти на себе командування). Його призначили командиром резервів армії «Пруси», а згодом командиром Оперативної групи, що носила його ім'я, у південній групі армії «Пруси». Опинившись у скрутному психічному стані, він не зміг впоратися з ситуацією під час битви під Ілжею і згодом наказав розпорошити 12-ту піхотну дивізію, залишивши все спорядження (включаючи 50 гармат) і змусивши невеликі групи просуватися через Віслу. Його евакуювали до Румунії, де він був інтернований у таборі в Тулчі. 8 лютого 1941 року румунський уряд екстрадував його німцям[4].
З 1941 року його утримували в офіцерському таборі VI E в Дорстені в Рурській області[4][5], потім у виправній в'язниці в Десселі. Після звільнення в квітні 1945 року його було відправлено до Лондона. Він не служив у Польських збройних силах на Заході й уникав політики та громадської діяльності. До останніх днів залишався у вигнанні в Лондоні. Похований на цвинтарі Елмерс-Енд.
- Офіцерський знак «Парасоль»
- Хрест «За оборону Тешинської Сілезії» 1-го класу (2 жовтня 1919)[6]
- Пам'ятна медаль «За оборону Тешинської Сілезії»[7]
- Virtuti Militari, срібний хрест (16 лютого 1921)[8]
- Орден Відродження Польщі
- Золотий хрест Заслуги (17 березня 1930)[13]
- Хрест Незалежності (20 січня 1931)[14]
- Орден Трьох зірок, великий офіцер (Латвія; 1935)
- Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази.[9]
- Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років[9]
- Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»[9]
- Орден Почесного легіону, офіцерський хрест (Франція)[9]
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Genealogia rodu Skwarczyński herbu Skwarczyński. www.antoniego26.pl. Процитовано 2 серпня 2025.
- ↑ а б nina.gov.pl. Stanisław Eugeniusz Skwarczyński. www.ipsb.nina.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 2 серпня 2025.
- ↑ Osoby, które odeszły. Odszukaj rodzinę, bliskich krewnych, nazwiska. Ku pamięci. www.ogrodywspomnien.pl. Процитовано 2 серпня 2025.
- ↑ Pamiętnik Historyczny Bojowników o Niepodległość Śląska Zaolzańskiego : zawiera 5.000 odznaczonych uczestników walk o Ziemię Piastowską (пол.). Rola-Sadkowski, Kazimierz, przedm. 1938.
- ↑ Pamiętnik Historyczny Bojowników o Niepodległość Śląska Zaolzańskiego : zawiera 5.000 odznaczonych uczestników walk o Ziemię Piastowską (пол.). Rola-Sadkowski, Kazimierz, przedm. 1938.
- ↑ Dziennik Personalny 1921.02.26 R.2 Nr8. Biblioteka Uniwersytecka w Poznaniu. 26 лютого 1921.
- ↑ а б в г д Łoza, Stanisław (1888-1956) Red (1938), Czy wiesz kto to jest?, Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej, процитовано 2 серпня 2025
- ↑ isap.sejm.gov.pl https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WMP19362630468. Процитовано 2 серпня 2025.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Dziennik Personalny 1936.11.11 R.17 Nr2 (пол.). 11 листопада 1936.
- ↑ Wayback Machine (PDF). eprints.hist.pl. Архів оригіналу (PDF) за 11 лютого 2021. Процитовано 2 серпня 2025.
- ↑ isap.sejm.gov.pl https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WMP19300980143. Процитовано 2 серпня 2025.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ isap.sejm.gov.pl https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WMP19310180031. Процитовано 2 серпня 2025.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)
- Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Процитовано 15 лютого 2016.
- Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923.
- Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924.
- Rocznik Oficerski 1928. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928.
- Rocznik Oficerski 1932. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932.
- Gen. Stanisław Skwarczyński. „Gazeta Lwowska”, s. 1, Nr 7 z 12 stycznia 1938.
- Stanley S. Seidner, „The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation,” The Polish Review vol. xx, nos. 2-3, 1975, pp. 231–236.
- Tadeusz Kryska-Karski, Stanisław Żurakowski: Generałowie Polski niepodległej. Warszawa: Editions Spotkania, 1991.
- Piotr Stawecki: Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939. Warszawa: Wydawnictwo Bellona, 1994. ISBN 8311082626.
- Henryk Piotr Kosk: Generalicja polska. Popularny słownik biograficzny. T. 2 M-Ż. Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Ajaks”, 2001. ISBN 8387103810.
- Народились 17 листопада
- Народились 1888
- Уродженці Верхньої
- Померли 8 серпня
- Померли 1981
- Померли в Лондоні
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери срібного хреста Virtuti Militari
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Хреста Незалежності
- Кавалери Хреста Хоробрих
- Нагороджені пам'ятною медаллю за війну 1918—1921
- Нагороджені медаллю «Десятиліття здобутої незалежності»
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Учасники польсько-української війни
- Учасники польсько-радянської війни
- Польські генерали
- Польські масони
- Учасники Другої світової війни з Польщі
- Польські емігранти до Великої Британії