Перейти до вмісту

Стрептокіназа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стрептокіназа
Систематизована назва за IUPAC
Класифікація
ATC-код
PubChem
CAS
DrugBank
Хімічна структура
Формула
Мол. маса
Фармакокінетика
Біодоступність
Метаболізм
Період напіввиведення
Екскреція
Реєстрація лікарського засобу в Україні

Стрептокіназа — це тромболітичний лікарський засіб, що активує плазміноген неферментативним механізмом.[1] Його використовують для розщеплення тромбів у деяких випадках інфаркту міокарда (серцевого нападу), легеневої емболії та артеріальної тромбоемболії.[2] Тип серцевого нападу, при якому його використовують, — це інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI).[3] Його вводять шляхом ін'єкції у вену.[2]

Побічні ефекти включають нудоту, кровотечу, низький кров'яний тиск та алергічні реакції.[2] Повторне використання протягом життя людиною не рекомендується.[2] Хоча жодної шкоди від використання під час вагітності не було виявлено, його застосування в цій групі не було добре вивчено.[4] Стрептокіназа належить до антитромботичної групи препаратів і діє шляхом активації фібринолітичної системи.[3]

Стрептокіназу було відкрито в 1933 році з бета-гемолітичних стрептококів.[5] Він входить до Переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров'я.[6]

Медичне використання

[ред. | ред. код]

Якщо черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) недоступне протягом 90–120 хвилин після першого контакту, рекомендується внутрішньовенне введення стрептокінази якомога швидше після початку інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI). Оскільки стрептокіназа є бактеріальним продуктом, організм має здатність виробляти до неї імунітет. Тому рекомендується не використовувати цей препарат повторно після чотирьох днів після першого застосування, оскільки він може бути не таким ефективним, а також може викликати алергічну реакцію. З цієї причини його зазвичай призначають лише при першому серцевому нападі. Подальші тромботичні події можна лікувати за допомогою тканинного активатора плазміногену (tPA). Передозування стрептокінази або tPA можна лікувати амінокапроновою кислотою.

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Абсолютні

[ред. | ред. код]
  • Будь-яка попередня внутрішньочерепна кровотеча
  • Відоме структурне ураження судин головного мозку (наприклад, артеріовенозна мальформація)
  • Відома пухлина всередині черепа (первинна або метастатична)
  • Ішемічний інсульт, що стався більше 4,5 годин тому та менше 3 місяців тому
  • Підозра на розшарування аорти
  • Активна кровотеча або проблеми з кровотечею, крім менструації
  • Значна закрита травма голови або обличчя протягом 3 місяців
  • Внутрішньочерепна або внутрішньохребцева операція протягом 2 місяців
  • Сильний неконтрольований високий кров'яний тиск (який не реагує на невідкладну терапію)
  • Попереднє лікування стрептокіназою протягом попередніх 6 місяців

Відносні

[ред. | ред. код]
  • Історія хронічної, тяжкої, погано контрольованої гіпертензії
  • Значна гіпертензія при зверненні (систолічний АТ >180 мм рт. ст. або діастолічний АТ >110 мм рт. ст.)
  • Ішемічний інсульт, перенесений в анамнезі понад 3 місяці тому
  • Деменція
  • Відома внутрішньочерепна патологія, що не входить до абсолютних протипоказань
  • Травматична або тривала (>10 хв) серцеволегенева реанімація
  • Важка операція менше трьох тижнів тому
  • Нещодавня (протягом 2-4 тижнів) внутрішня кровотеча
  • Нестисливі судинні пункції
  • Активна виразка шлунка
  • Пероральна антикоагулянтна терапія

Механізм дії

[ред. | ред. код]
Staphylokinase/Streptokinase family
Structure of staphylokinase, a plasminogen activator.[7]
Ідентифікатори
СимволStaphylokinase
PfamPF02821
InterProIPR004093
SCOP22sak / SCOPe / SUPFAM

Стрептокіназа належить до групи препаратів, відомих як фібринолітики, а комплекси стрептокінази з людським плазміногеном можуть гідролітично активувати інший незв'язаний плазміноген шляхом активації через розрив зв'язку з утворенням плазміну. Стрептокінази має три домени, що позначаються як α (залишки 1–150), β (залишки 151—287) та γ (залишки 288—414). Кожен домен зв'язується з плазміногеном, хоча жоден з них не може активувати плазміноген самостійно.[8]

Плазмін виробляється в крові для розщеплення фібрину, основного компонента тромбів крові, тим самим розчиняючи згустки, як тільки вони виконали свою функцію — зупинити кровотечу. Надмірне вироблення плазміну, спричинене стрептокіназою, руйнує небажані тромби, наприклад, у легенях (легенева емболія). Звичайна активація плазміногену відбувається шляхом протеолізу зв'язку Arg561—Val562.[9] Аміногрупа Val562 потім утворює сольовий місток з Asp740, що запускає конформаційну зміну, що призводить до утворення активної протеази плазміну. Коли стрептокіназа присутня, вона зв'язується з плазміногеном, утворюючи комплекс (стрептокіназа·плазміноген), який перетворює субстрат плазміногену на плазмін. Залишки 1–59 стрептокінази регулюють її здатність індукувати активний центр у зв'язаному плазміногені непротеолітичним механізмом та активувати субстрат плазміноген фібрин-незалежним чином. Цей комплекс згодом перегруповується в активний комплекс, хоча зв'язок Arg561–Val562 залишається неушкодженим. Отже, інший залишок повинен замінити вільну аміногрупу Val562 та забезпечити протиіон для Asp740 у цьому активному комплексі.[10] Було запропоновано двох кандидатів на цю протиіонізацію: Ile1 стрептокінази та Lys698 плазміногену. Делеція Ile1 стрептокінази значно пригнічує її здатність індукувати активний центр у плазміногені, що підтверджує гіпотезу про те, що встановлення сольового містка між Ile1 стрептокінази та Asp740 плазміногену є необхідним для того, щоб стрептокіназою індукувала активний центр у плазміногені шляхом непротеолітичного механізму.[11] На відміну від замін Ile1, мутації Lys698 також зменшили константу дисоціації стрептокіназного комплексу в 15-50 разів. Ці спостереження свідчать про те, що Lys698 бере участь в утворенні початкового комплексу стрептокінази·плазміногену.[12]

Біологія

[ред. | ред. код]

Стрептокіназа природним чином виробляється бактерією Streptococci spp., яка використовує цей фермент для розщеплення тромбів і поширення з початкового місця інфекції. Вона також може активувати фібрин.[13]

Стрептокіназа подібна, як за функцією, так і за структурою, до стафілокінази (Sak), що продукується Staphylococcus aureus. Стафілокіназу вважають фактором вірулентності[14], хоча її присутність після встановлення інфекції фактично зменшує тяжкість захворювання. Обидва ферменти переносяться фагами.[15]

Історія

[ред. | ред. код]

Після багатьох років роботи разом зі своїм учнем Солом Шеррі, Вільям С. Тіллетт відкрив стрептокіназу в 1933 році. Спочатку її використовували для лікування фібринозних плевральних ексудатів, гемотораксу та туберкульозного менінгіту, але його роль у гострому інфаркті міокарда була відкрита випадковою.[5]

Дослідження

[ред. | ред. код]

Стрептокіназа може знайти застосування для запобігання післяопераційним спайкам, поширеному ускладненню хірургічних втручань, особливо операцій черевної порожнини (апендектомія, жовчні камені, гістеректомія тощо). Одне дослідження з використанням тваринних моделей (щурів) показало, що при використанні з мембранною системою доставки ліків PHBV вона була на 90 відсотків ефективна у запобіганні спайкам.[16] Однак, клінічні випробування не показали її ефективності на людях.

Маркетинг

[ред. | ред. код]

У Чилі її продають під назвою Streptase компанією Alpes Selection за ліцензією CSL Behring Germany.

Доступна у В'єтнамі під назвою Mutose. Доступний на Кубі, у Венесуелі, Еквадорі та інших країнах Латинської Америки під торговою маркою Heberkinasa, яку комерціалізує компанія Heber Biotech, Гавана, Куба. Доступний в Індії під назвою STPase від компанії Cadila Pharmaceuticals та Myokinase від Biocon Limited.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Mican J, Toul M, Bednar D, Damborsky J (2019). Structural Biology and Protein Engineering of Thrombolytics. Computational and Structural Biotechnology Journal. 17: 917—938. doi:10.1016/j.csbj.2019.06.023. PMC 6637190. PMID 31360331.
  2. ↑ а б в г WHO Model Formulary 2008. World Health Organization. 2009. с. 291—2. ISBN 9789241547659.
  3. ↑ а б Streptokinase 1,500,000 iu - Summary of Product Characteristics (SPC) - (eMC). www.medicines.org.uk. 1 липня 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  4. ↑ Streptokinase Use During Pregnancy | Drugs.com. www.drugs.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  5. ↑ а б Sikri N, Bardia A (2007). A history of streptokinase use in acute myocardial infarction. Texas Heart Institute Journal. 34 (3): 318—327. PMC 1995058. PMID 17948083.
  6. ↑ World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  7. ↑ Rabijns A, De Bondt HL, De Ranter C (May 1997). Three-dimensional structure of staphylokinase, a plasminogen activator with therapeutic potential. Nature Structural Biology. 4 (5): 357—360. doi:10.1038/nsb0597-357. PMID 9145104. S2CID 32914387.
  8. ↑ Mundada LV, Prorok M, DeFord ME, Figuera M, Castellino FJ, Fay WP (July 2003). Structure-function analysis of the streptokinase amino terminus (residues 1-59). The Journal of Biological Chemistry. 278 (27): 24421—24427. doi:10.1074/jbc.M301825200. PMID 12704199.
  9. ↑ Young KC, Shi GY, Wu DH, Chang LC, Chang BI, Ou CP, Wu HL (January 1998). Plasminogen activation by streptokinase via a unique mechanism. The Journal of Biological Chemistry. 273 (5): 3110—3116. doi:10.1074/jbc.273.5.3110. PMID 9446629.
  10. ↑ Loy JA, Lin X, Schenone M, Castellino FJ, Zhang XC, Tang J (December 2001). Domain interactions between streptokinase and human plasminogen. Biochemistry. 40 (48): 14686—14695. doi:10.1021/bi011309d. PMID 11724583.
  11. ↑ Wang S, Reed GL, Hedstrom L (April 1999). Deletion of Ile1 changes the mechanism of streptokinase: evidence for the molecular sexuality hypothesis. Biochemistry. 38 (16): 5232—5240. doi:10.1021/bi981915h. PMID 10213631.
  12. ↑ Wang X, Lin X, Loy JA, Tang J, Zhang XC (September 1998). Crystal structure of the catalytic domain of human plasmin complexed with streptokinase. Science. 281 (5383): 1662—1665. doi:10.1126/science.281.5383.1662. PMID 9733510.
  13. ↑ Wang H, Lottenberg R, Boyle MD (March 1995). Analysis of the interaction of group A streptococci with fibrinogen, streptokinase and plasminogen. Microbial Pathogenesis. 18 (3): 153—166. doi:10.1016/S0882-4010(95)90013-6. PMID 7565010.
  14. ↑ Bokarewa MI, Jin T, Tarkowski A (2006). Staphylococcus aureus: Staphylokinase. The International Journal of Biochemistry & Cell Biology. 38 (4): 504—509. doi:10.1016/j.biocel.2005.07.005. PMID 16111912.
  15. ↑ Kwiecinski J, Jacobsson G, Karlsson M, Zhu X, Wang W, Bremell T та ін. (September 2013). Staphylokinase promotes the establishment of Staphylococcus aureus skin infections while decreasing disease severity. The Journal of Infectious Diseases. 208 (6): 990—999. doi:10.1093/infdis/jit288. PMID 23801604.
  16. ↑ Yagmurlu A, Barlas M, Gursel I, Gokcora IH (2003). Reduction of surgery-induced peritoneal adhesions by continuous release of streptokinase from a drug delivery system. European Surgical Research. 35 (1): 46—49. doi:10.1159/000067035. PMID 12566787.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стрептокіназа&oldid=45340770