Перейти до вмісту

Тахтамишев Володимир Феофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тахтамишев Володимир Феофанович
Народився1890-ті Редагувати інформацію у Вікіданих
Великий Янісоль, Велико-Янісольська волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1935 Редагувати інформацію у Вікіданих
Маріуполь, Сталінська область, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Червоного Прапора

Тахтамишев Володимир Феофанович (близ. 1890-1935) - учасник анархо махновського руху. Грек за національністю. На переконання більшовик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селі Велика Янісоль.

У 1918 році в селі Старий Керменчик Тахтамиша створив і очолив грецький повстанський загін, який боровся з австро-німецькими окупаційними військами. Загін діяв в районі сіл Мала Янісоль, Чердакли, Келлеровка, Македонівка, Сартана.

21 лютого в Пологах по наказу Дибенка була сформована 1-ша Українська Радянська Задніпровська Дивізія, де Тахтамишев став політкомом 9-го полку.[1]

У березні 1919 року Володимир був командиром 9-го полку, єдиним, якого не обрали махновці, а який був призначений більшовиками. В цей же час його представили до нагороди Червоний Орден.[2]

19 березня 1919 Тахтамиш брав участь у визволенні Маріуполя від білої армії. Після звільнення міста Дибенко нагородив 9 полк особим Червоним прапором.[3]

Наприкінці червня Тахатмишев разом з іншими частинами махновців займав частину фронту який простягнувся від Бердянська по село Покровське. Під його командуванням перебував 9 грецький піхотний полк у складі 2000 червоноармійців, з них 1200 без гвинтівок.[4]

В кінці 1919 року беззбройний загін Тахтамишева влився 14 армію і залишився в ній, розірвавши відносини з махновцями[5].

По закінченню громадянської війни Тахтамишев оселився в Маріуполі, очолив будівництво рибоконсервного комбінату і став його першим директором.[6]

У 1935 році він помер від важкої хвороби.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 104
  2. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 126
  3. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 137
  4. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 298
  5. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 423
  6. Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 41
  7. Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 42

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно
  • Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" - Мариуполь, 1995