Томиленко Василь Васильович
| Василь Томиленко | |
|---|---|
| Народження | бл. 1610 Любеч, Чернігівське воєводство, Річ Посполита |
| Смерть | 4 (14) грудня 1654 Брацлав, Брацлавський полк, Гетьманщина |
| Національність | русин-українець |
| Країна | Річ Посполита → Військо Запорозьке → Річ Посполита → Гетьманщина |
| Приналежність | Річ Посполита → Військо Запорозьке → Річ Посполита → Гетьманщина |
| Звання | Полковник |
| Командування | Чигиринський полк |
| Війни / битви | Повстання Павлюка Повстання Острянина Хмельниччина |
| Діти | Йосип Томиленко Федір Томиленко |
Васи́ль Васи́льович Томиле́нко (бл. 1610, Любеч, Річ Посполита — 4 (14) грудня 1654, Брацлав, Гетьманщина) — український політичний, військовий та державний діяч, дипломат, полководець, активний учасник Хмельниччини, соратник Богдана Хмельницького та його наказний гетьман, городовий отаман чигиринський (1648), наказний полковник чигиринський (1653–1654), генеральний осавул Війська Запорозького (1654).
Василь Томиленко походив із відомого любецького козацького роду Томиловичів. Був сином очільника реєстрового козацтва та одного з лідерів антипольського повстання 1637 року Василя Томиленка[1].
Уперше згадується в джерелах 1637 року як старшина реєстрового козацького війська. Відповідно до деяких джерел, разом із батьком брав участь у повстанні Павлюка, а пізніше — і заколоті Острянина проти польського гніту, проте детальні відомості про його досягнення впродовж вищезазначених бойових дій відсутні[1].
На початку Хмельниччини обіймав посаду чигиринського городового отамана й уже тоді підтримував тісні стосунки з Богданом Хмельницьким, входячи до його близького оточення. У перші місяці повстання керував усією козацькою артилерією[1], що говорить про великий кворум довіри, яким Томиленко володів.
У козацькому реєстрі 1649 року Томиленко зафіксований як гарматний хорунжий Війська Запорозького (фактично — помічник генерального обозного), що додатково підтверджує наявність у нього лідерського таланту та хороших організаційних навичок. Крім того, поряд із військовими обов’язками він виконував і дипломатичні доручення гетьмана (зокрема, 1650 року очолив козацьке посольство до Варшави, а влітку 1653 року — місію до польного гетьмана литовського Януша Радзивілла)[1].
У жовтні 1653 року призначений наказним полковником чигиринським замість Карпа Трушенка (надалі фактично очолював полк аж до моменту відставки останнього весною 1654 року). Більше того, саме Томиленко опікувався перебуванням у Чигирині московських послів Стрешньова і Бредіхіна[1].
На козацькій раді у травні 1654 року обраний генеральним осавулом Війська Запорозького й віднині він став одним із найближчих помічників гетьмана[1].
У листопаді 1654 року Томиленко отримав одне з найвищих на той час призначень — став наказним гетьманом й очолював козацький корпус, що діяв на Поділлі проти військ Речі Посполитої та Кримського ханства. Встиг досягнути певних успіхів на полі бою, однак уже в грудні 1654 року загинув під час оборони Брацлава від армії коронного гетьмана Стефана Чарнецького[1].
Мав двох синів — Йосипа, який у 1655 році обійняв посаду сотника Канівської полкової сотні, та Федора, котрий 1655 року став сотенним писарем тої ж військової частини. У березні-травні того ж року обоє виконували функції послів гетьман Богдана Хмельницького до табору царя Олексія Михайловича під Смоленськом[1].
- Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
- Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010.
- Мицик Ю. Томиленко Василь // Енциклопедія історії України