Українсько-іранські відносини
| Українсько-іранські відносини | |
|---|---|
| |
 Україна |
 Іран |
Українсько-іранські відносини — це двосторонні відносини між Україною та Іраном у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо.
25 грудня 1991 р. Ісламська Республіка Іран офіційно визнала незалежність України. Дипломатичні відносини між Україною та Іраном були розпочалися 22 січня 1992 року підписанням Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Ісламською Республікою Іран[1]. У січні 1992 року в Ірані починає діяти Посольство Ірану в Україні, а в жовтні того ж року розпочало свою діяльність Посольство України в Ірані.
25 — 26 квітня 1992 на запрошення Президента Ісламської Республіки Іран Акбар Хашемі-Рафсанджані Президент України Леонід Кравчук здійснив візит до Ірану, де лідерами двох держав було підписано основоположний[2]документ у відносин між Україною та Іраном «Декларація про принципи дружнього співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран». Документ визначав, що обидві країни розвиватимуть свої відносини як дружні держави і рівні партнери, керуватимуться принципами поваги до суверенітету обох країн, непорушності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи одна одної[3]. Іран підтримує суверенітет та територіальну цілісність України і визнає незаконність анексії Криму з боку Росії[4].
Між Україною та Іраном діє двостороння угода «Договір про основи взаємовідносин і принципи співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран»[5] , яка унеможливлює застосування сил проти країни-підписанта[6] проте 8 січня 2020 року під Тегераном військовими Ірану випадково[7] був збитий український літак Boeing 737.
У вересні 2022 року Україна позбавила посла Ірану акредитації та скоротила кількість дипломатичного персоналу посольства в Києві через постачання Іраном Росії безпілотників, які були використані під час вторгнення Росії в Україну[8].
Відносини Української Народної Республіки та Української Держави з Персією мали характер попередніх дипломатичних контактів і залишилися на рівні намірів та обмежених переговорів у 1917—1921 роках. В Києві до 1924 року діяло консульство Персії на чолі з Ісаакієм Вітенбергом. Персія мала також консульства в Одесі та Харкові.[9]
25 грудня 1991 року Іран офіційно визнав незалежність України. Дипломатичні відносини між Україною та Іраном було встановлено 22 січня 1992 року шляхом підписання «Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Ісламською Республікою Іран». У січні 1992 року розпочало роботу Посольство Ірану в Києві, а в жовтні того ж року розпочало діяльність і Посольство України в Тегерані.[10]
25–26 квітня 1992 року на запрошення президента Ірану Алі Акбара Гашемі Рафсанджані президент України Леонід Кравчук здійснив візит до Ірану, де лідери підписали «Декларацію про принципи дружнього співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран». У декларації зазначалося, що обидві країни розвиватимуть свої відносини як дружні держави й рівноправні партнери, керуючись принципами поваги до суверенітету, непорушності кордонів, територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи одна одної.[11]
8 січня 2020 року іранські військові помилково збили Рейс 752 Міжнародних авіаліній України, що призвело до загострення відносин між двома країнами. 11 січня Президент України Володимир Зеленський закликав уряд Ірану притягнути винних до відповідальності та обговорити питання компенсацій.[12] 20 січня 2020 року в Київ прибула іранська делегація на чолі зі спецпосланцем президента Ірану, міністром доріг та міського розвитку Мохаммадом Есламі, який зустрівся з міністром закордонних справ України Вадимом Пристайком. Сторони обговорили необхідність всеосяжного та об'єктивного розслідування катастрофи.[13]
Іран не визнає анексію Криму Росією 2014 року та вважає Крим невід'ємною частиною України. У 2016 році відбулося засідання українсько-іранської спільної комісії з торговельно-економічного співробітництва, було започатковано механізм спрощення отримання українських віз громадянами Ірану. Того ж року візит міністра енергетики та вугільної промисловості України Ігоря Насалика до Ірану сприяв домовленостям про транзит іранських енергоносіїв до ЄС через територію України.[14]
24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. 2 березня Іран утримався під час голосування резолюції ГА ООН ES-11/1, що засудила вторгнення, а 7 квітня проголосував проти резолюції ES-11/3, яка призупинила членство Росії у Раді ООН з прав людини.[15]
У липні 2022 року під час візиту Володимира Путіна до Тегерана Верховний лідер Алі Хаменеї висловив підтримку діям Росії, повторивши тези Путіна про «загрозу з боку НАТО».[16]
Попри заяви Ірану, що він не постачатиме зброю, з вересня 2022 року Росія почала застосовувати іранські ударні безпілотники проти України. 23 вересня Україна позбавила акредитації посла Ірану в Києві Манучегра Мораді та скоротила присутність іранських дипломатів, назвавши це «недружнім актом».[17]
Попри те, що Іран звинувачував НАТО і США в ескалації війни, він також закликав до політичного вирішення конфлікту. Водночас багато іранців протестували проти вторгнення Росії і критикували офіційну позицію Тегерана. 27 лютого 2022 року біля посольства України в Тегерані пройшла акція протесту, де лунали гасла «Смерть Путіну», доки її не розігнала поліція.[18]
Частина іранських політиків, діячів культури та колишні президенти (зокрема Махмуд Ахмадінеджад і Мохаммад Хатамі) засудили вторгнення й висловили підтримку Україні.[19]
У вересні 2022 року президент Зеленський оголосив про позбавлення акредитації посла Ірану та скорочення складу його дипмісії. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба запропонував повністю розірвати відносини з Іраном через використання іранських дронів для атак на територію України.[20]
У червні 2023 року Україна запровадила проти Ірану санкції терміном на 50 років у відповідь на військову підтримку Росії.[21]
У липні 2023 року, на тлі суперечки Ірану та ОАЕ щодо островів у Перській затоці, іранський МЗС заявив про підтримку територіальної цілісності України.[22]
У червні 2025 року під час ірансько-ізраїльської війни Україна підтримала Ізраїль і США. МЗС України заявило, що удари США та Ізраїлю по Ірану є виправданими для запобігання розробці ядерної зброї.[23] 1 липня МЗС Ірану викликало українського тимчасового повіреного у справах і пригрозило «наслідками», якщо Україна продовжить підтримку Ізраїлю.[24]
За час Українсько-іранські відносин відбулися численні офіційні візити різного рівня:
22 січня 1992 р. — візит до України Міністра закордонних справ Ірану Алі Акбара Велаяті;
25-26 квітня 1992 р. — візит до Ірану Президента України Леоніда Кравчука;
10-14 травня 1993 р. — візит до Ірану Голови Верховної Ради України Івана Плюща;
17-18 травня 1994 р. — візит до Ірану Міністра закордонних справ України Анатолія Зленка;
05-08 грудня 1994 р. — візит до України Голови Меджлісу Ісламської Ради Іран Алі Акбару Натек-Нурі;
08-09 квітня 1995 р. — візит до Ірану Міністра закордонних справ України Геннадій Удовенко;
04-05 березня 1996 р. — візит до України Міністра закордонних справ Ірану Алі Акбара Велаяті;
24-27 червня 1996 р. — візит до України Міністра закордонних справ Ірану Алі Акбара Велаяті;
20-21 грудня 1999 р. — візит до Ірану Міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка ;
30-31 січня 2001 р. — візит до України Міністра закордонних справ Ірану Камала Харазі;
06-07 лютого 2001 р. — візит до Ірану Прем'єр-міністра України ВіктораЮщенка;
26-27 лютого 2001 р. — візит до Ірану Голови Верховної Ради України Івана Плюща;
11-12 грудня 2001 р. — візит до Ірану Міністра закордонних справ України·Анатолія Зленка;
15-16 жовтня 2002 р. — візит до України Президента Ірану Мохаммада Хатамі;
18-19 липня 2003 р. — візит до Ірану Міністра закордонних справ України Анатолія Зленка;
15-17 жовтня 2003 р. — візит до України Голови Меджлісу Ісламської Ради Ірану Мехді Кяррубі[25];
03-04 лютого 2004 р. — візит до України Міністра закордонних справ Ірану Камала Харазі;
Вересень 2006 р. — зустріч міністрів закордонних справ України Бориса Тарасюка та Ірану Манучехра Моттакі в рамках Генеральної Асамблеї ООН;
Вересень 2014 р. — зустріч міністрів закордонних справ України Павла Клімкіна та Ірану Мохаммада Джавада Заріфа в рамках Генеральної Асамблеї ООН;
12 лютого 2016 р. — зустріч міністрів закордонних справ України Павла Клімкіна та Ірану Мохаммада Джавада Заріфа на Мюнхенській конференції з питань безпеки;
29-30 травня 2016 р. — візит до Ірану Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна
18 лютого 2017 р. — зустріч міністрів закордонних справ України Павла Клімкіна та Ірану Мохаммада Джавада Заріфа на Мюнхенській конференції з питань безпеки.
13-17 листопада 2017 р. — візит до України Голови Меджлісу Ісламської ради Ірану Алі Ардашир Лариджані.[26]
До початку відкритої агресії РФ проти України Іран був одним з основних торгово-економічних партнерів України. За підсумком 2017 року частка у загальному обсязі українського експорту склала 1,3 %, таким чином Іран посів 18 місце серед країн світу за обсягами українського експорту, а за розміром позитивного сальдо у зовнішній торгівлі України 8 місце. Зовнішньоторговельного обігу Ірану з Україною на 2017 рік сягав — 542,554 млн[27] Основними статтями українського експорту до Ірану є сільськогосподарська продукція.[28]
У серпні 2023 р. Україна запровадила санкції проти Ірану, які включають заборону на торгівлю терміном на 50 років[29].
Станом на 2012 рік кількість офіційно зареєстрованих українців у Ірані було близько 850 осіб, з яких 65 % проживають у місті Бушер, де задіяні на роботі на атомної електростанції.[30] Реальна цифра українців в Ірані є більшою, приблизно тисяча людей.[31]
Як стверджує посол України в Ірані Сергій Бурдиляк, після 2014 року Росія вимагала від українців, що працюють на Бушерській АЕС, відмовлятися від українського громадянства і переходити в російське.[32]
- ↑ Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Ісламською Республікою Іран. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Договірно-правова база між Україною та Іраном - Посольство України в Ісламській Республіці Іран. iran.old.mfa.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020. [Архівовано 2020-02-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Декларація про принципи дружнього співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Іран не визнає анексію Криму - посол. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Договір «Договір про основи взаємовідносин і принципи співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран» від 15.10.2002
- ↑ Авіакатастрофа в Ірані: місцева влада заявляє, що не віддасть «Боїнгу» знайдену чорну скриньку – ЗМІ. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Президент Ірану про збитий літак МАУ: глибоко шкодуємо. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Війна дронів. Україна покарала посла Ірану через постачання зброї Росії
- ↑ Українська консульська служба 1917—1923 рр. як державний інститут: становлення, функціонування, персоналії [Текст] / Ірина Борисівна Матяш. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2016. — 482 c.
- ↑ Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Ісламською Республікою Іран. Верховна Рада України (укр.). 22 січня 1992. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ Договірно-правова база між Україною та Іраном. iran.old.mfa.gov.ua (укр.). 26 квітня 1992. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ Iran admits to shooting down Ukrainian plane in 'error'. POLITICO. 11 січня 2020.
- ↑ President of Ukraine to the Special Representative of Iran on the investigation into the UIA plane crash: We must ensure justice. president.gov.ua. 20 січня 2020.
- ↑ Іран не визнає анексію Криму - посол. ukrinform.ua. 20 лютого 2018.
- ↑ UN General Assembly votes to suspend Russia from the Human Rights Council. news.un.org. 7 квітня 2022.
- ↑ Putin, in Tehran, gets strong support from Iran over Ukraine. Politico. 19 липня 2022.
- ↑ Ukraine Strips Iranian Ambassador Of Accreditation After Accusing Tehran Of Supplying Drones To Russia. RFERL. 23 вересня 2022.
- ↑ Iranians defy Tehran-Moscow strategic alliance in solidarity with Ukraine. Israel Hayom. 27 лютого 2022.
- ↑ Iranian Film Community Reacts With Outrage to Russian Invasion of Ukraine. Variety. 11 березня 2022.
- ↑ Ukraine foreign minister proposes cutting ties with Iran. Al Jazeera. 18 жовтня 2022.
- ↑ Ukrainian Lawmakers Approve Sanctions On Iran For 50 Years. RFERL. 29 травня 2023.
- ↑ Iran supports territorial integrity of Ukraine. New Voice of Ukraine. 19 липня 2023.
- ↑ Ukraine says US, Israeli strikes on Iran are justified to stop nuclear threat. The Times of Israel. 22 червня 2025.
- ↑ Iran summons Ukraine's envoy, warns of 'consequences' over comments on Israeli, US strikes. The Kyiv Independent. 1 липня 2025.
- ↑ Повідомлення - 15-17 жовтня в Україні з офіційним візитом перебуватиме делегація Меджлісу Ісламської Ради Ісламської Республіки Іран на чолі з Головою Меджлісу паном Мяхді Кяррубі - Офіційний портал Верховної Ради України. rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Іран - Політичні відносини між Україною та Іраном. iran.mfa.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Іран - Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Іраном. iran.mfa.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Державна служба статистики України. www.ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ https://agronews.ua/news/sankcziyi-ukrayiny-proty-iranu-naslidky/
- ↑ Іран - Українці в Ірані. iran.mfa.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Сергій Бурдиляк, Посол України в Ірані. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- ↑ Росіяни шантажем і погрозами змушували українців в Ірані змінювати громадянство — посол. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
- Ірансько-українські музичні зв'язки // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 244-246.
