Перейти до вмісту

Урс-П'єр-Арман Петі-Дюфренуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Урс-П'єр-Арман Петі-Дюфренуа
фр. Armand Dufrénoy Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. Ours Pierre Armand Petit-Dufrénoy Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився5 вересня 1792(1792-09-05)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Севран[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 березня 1857(1857-03-20)[1][2] (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
former 12th arrondissement of Parisd, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез і Grave of Dufrénoyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгеолог, мінералог, професор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПолітехнічна школа (1813), Гірнича школа Парижа і ліцей Людовика Великого Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія наук[3], Геологічне товариство Франції і Туринська академія наук[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададиректор[4], професор, професор, професор, President of the Geological Society of Franced, President of the Geological Society of Franced і Q115433676?[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
командор ордена Почесного легіону офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону
медаль Волластона

Урс-П'єр-Арман Петі-Дюфренуа (5 вересня 1792 — 20 березня 1857) був французьким геологом та мінералогом.

Освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]

Він народився в Севрані, департамент Сен-е-Уаз. Після закінчення Імперського ліцею в 1811 році він навчався до 1813 року в Політехнічній школі, а потім вступив до Гірничого корпусу. Згодом він допомагав в управлінні Гірничою школою Парижа, де був професором мінералогії, а згодом директором. Він також був професором геології в École des Ponts et Chaussées.[6]

Спільно з Елі де Бомоном у 1841 році він опублікував велику геологічну карту Франції, результат досліджень, проведених протягом тринадцяти років (1823—1836). П'ять років (1836—1841) було витрачено на написання тексту до карти, публікація роботи з двома томами тексту в кварто тривала з 1841 по 1848 рік; третій том був виданий у 1873 році. Двоє авторів вже разом опублікували «Металургічне подорож в Англію» (1827, 2-ге видання, 1837—1839), «Спогади для служби геологічного опису Франції» у чотирьох томах (1830—1838) та «Спогади про Канталь і Мон-Дор» (1833).[7]

Інші літературні твори Дюфренуа — це розповідь про залізні копальні східних Піренеїв (1834) та трактат з мінералогії (3 томи та атлас, 1844—1845; 2-ге видання, 4 томи та атлас, 1856—1859), в якому розглядаються геологічні зв'язки, а також фізичні та хімічні властивості мінералів; він також зробив численні статті для «Анналів гірничої справи» та інших наукових публікацій, одна з найцікавіших з яких має назву «Вулканічні території околиць Неаполя».[6] Він обіймав кафедру мінералогії в Національному музеї природознавства з 1847 по 1857 рік.

Разом з Андре Брошаном де Вільє та Елі де Бомоном він відвідав Англію для вивчення процесів гірничого та металургійного виробництва. Їхні спостереження були опубліковані в «Анналах гірничої справи». Як видатний професор мінералогії, Дюфренуа повернувся до Лондона, щоб придбати колекцію мінералів, створену абатом Аюєм, одним із засновників кристалографії, і це придбання призвело до того, що мінералогічна колекція Національного музею природної історії стала однією з найкращих у світі.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Дюфренуа був членом Академії наук, командиром Ордена Почесного легіону та генеральним інспектором гірничої справи. У 1843 році він отримав, разом з Елі де Бомоном, медаль Волластона від Геологічного товариства Лондона. У 1845 році нещодавно відкритий мінерал дюфренуазит був названий на його честь. На його честь названо вулицю в Парижі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д www.accademiadellescienze.it
  2. а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://www.academie-sciences.fr/fr/Liste-des-membres-depuis-la-creation-de-l-Academie-des-sciences/les-membres-du-passe-dont-le-nom-commence-par-d.html
  4. https://www.annales.org/archives/dirparis.html
  5. https://patrimoine.sorbonne-universite.fr/fonds/item/2993-liste-des-membres-de-la-societe-geologique-de-france-en-novembre-1840?offset=20
  6. а б Chisholm, 1911.
  7. Mémoires pour servir à une description géologique de la France | Association des amis de la Bibliothèque nationale de France. sciences.amisbnf.org. Процитовано 20 березня 2022.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]