Фінчлі-Сентрал (станція метро)
Зовнішній вигляд
Фінчлі-Сентрал | |
Транспортна мережа |
Лондонський метрополітен ![]() |
---|---|
![]() | |
Названо на честь |
Фінчліd ![]() |
Країна |
![]() ![]() |
Адміністративна одиниця |
Барнет ![]() |
Історичне графство |
Мідлсекс ![]() |
Архітектор |
Чарльз Голден і Reginald Urend ![]() |
Архітектурний стиль |
модерна архітектура ![]() |
Дата офіційного відкриття |
14 квітня 1940 ![]() |
Сусідня станція |
Іст-Фінчлі[1], Мілл-Хілл-Іст[1] і Вест-Фінчлі[1] ![]() |
Обслуговується маршрутом |
Північна лінія ![]() |
Залізнична лінія |
Північна лінія ![]() |
Тарифна зона |
London fare zone 4d ![]() |
Стан використання |
використовується[d] ![]() |
![]() ![]() |
51°36′04″ пн. ш. 0°11′36″ зх. д. / 51.601111° пн. ш. 0.193333° зх. д.
Фінчлі-Сентрал (англ. Finchley Central) — станція відгалуження Хай-Барнет Північної лінії Лондонського метро. Станція розташована у 4-й тарифній зоні, у районі Фінчлі, боро Барнет, Лондон, між станціями Вест-Фінчлі, Мілл-гілл-Іст та Іст-Фінчлі. Пасажирообіг на 2017 рік — 7.20 млн осіб.[2]
Конструкція станції: наземна відкрита з однією прямою острівною та однією прямою береговою платформами.
- 22.серпня 1867: відкриття станції як Фінчлі-енд-Гендон у складі Great Northern Railway (GNR).[3][4]
- 1. лютого 1872: станцію перейменовано на Фінчлі
- 1. квітня 1872: відкриття трафіку на лінії до Хай-Барнет[4]
- 1. лютого 1894: станцію перейменовано на Фінчлі (Черч-Енд)
- 11. вересня 1939: припинення трафіку Фінчлі-Сентрал — Еджвар для електрифікації та реконструкції[5]
- 1. квітня 1940: станцію перейменовано на Фінчлі-Сентрал
- 14. квітня 1940: відкриття трафіку Північної лінії[6]
- 2. березня 1941: завершення трафіку London and North Eastern Railway
- 18. травня 1941: відкриття трафіку до Мілл-гілл-Іст[7]
- 1. жовтня 1962: завершення товарного трафіку[8]
- На автобуси London Bus маршрутів: 13, 125, 143, 326, 382, 460, нічні маршрути N20, та шкільні маршрути 626, 683.
Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
---|---|---|---|---|
Вест-Фінчлі | ![]() Північна лінія |
Іст-Фінчлі | ||
Мілл-гілл-Іст |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фінчлі-Сентрал (станція метро)
- ↑ а б в http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
- ↑ COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-21 у Wayback Machine.]
- ↑ Butt, 1995, с. 96.
- ↑ а б Northern Line - Dates. Clive's Underground Line Guides. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
- ↑ Beard, 2002, с. 92.
- ↑ Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 1-85414-219-4.
- ↑ Day та Reed, 2010, с. 140.
- ↑ Underground: The Journal of the London Underground Railway Society (PDF) (12). December 1962: 7. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017. [Архівовано 2017-12-01 у Wayback Machine.]