Центрально-Чорноземна область
| Центрально-Чорноземна область | |
|---|---|
| Тип | область у складі союзної республіки СРСРd  |
| Столиця | Воронеж |
| Площа | 192 995 км² |
| Історія | |
| • Попередник | Орловська губернія, Воронезька губернія і Курська губернія |
| • Створено | 14 травня 1928 |
| • Розпущено | 13 червня 1934 |
| Входила до складу | РРФСР |
| Країна | .svg?lang=uk){kind=small} СРСР |
Центрально-Чорноземна область (рос. Центрально-Чернозёмная область) — у 1928—1934 роках область (адміністративно-муніципальна одиниця першого рівня) Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки[1]. Адміністративний центр — Воронеж. Створена 14 травня 1928 року. Розташовувалася у центрі Європейської частини СРСР. Її часто називають Центрально-Чорноземним регіоном. Ліквідована 13 червня 1934 року. Нині територія розділена між Воронезькою, Орловською, Курською, Бєлгородською, Липецькою та Тамбовською областями, а також незначною частиною Пензенської області. Значну частину області склали українські етнічні терени — Східна Слобожанщина.
Створена 14 травня 1928 року Всеросійським центральним виконавчим комітетом. Територія області утворена шляхом об'єднання чотирьох губерній — Воронезької, Курської, Орловської та Тамбовської.[1]
16 липня 1928 року Всеросійський центральний виконавчий комітет видав указ про поділ Центрально-Чорноземної області на одинадцять адміністративних районів (округів)[1]:
- Бєлгородський округ (адміністративний центр — Бєлгород);
- Борисоглєбський округ (Борисоглєбськ);
- Козловський округ (Козлов);
- Курський округ (Курськ);
- Льговський округ (Льгов);
- Орловський округ (Орел);
- Острогозький округ (Острогозьк);
- Розсошанський округ (Розсош);
- Тамбовський округ (Тамбов);
- Воронезький округ (Воронеж);
- Єлецький округ (Єлець).
30 липня 1928 року округи були додатково поділені на райони.
У 1929 році з міста Воронеж утворено спеціальну адміністративну одиницю, підпорядковану області, а Воронезький округ скасовано та розділено на Старооскольський та Усманський округи. 23 липня 1930 року округи скасовані, а райони стали безпосередньо підпорядковані обласній владі. Кількість районів значно скорочувалося.
Постановою Центрально-Чорноземного обласного виконавчого комітету від 20 серпня 1930 року місто Бєлгород, Борисоглєбськ, Єлець, Козлов, Курськ, Липецьк, Моршанськ, Орел, Тамбов виділені у самостійні адміністративно-господарські одиниці з підпорядкуванням безпосередньо Центрально-Чорноземному облвиконкому.
13 червня 1934 року Указом Всеросійського центрального виконавчого комітету область скасована. Її територія поділена між новоствореними Воронезькою та Курською областями.[2]
- ↑ а б в ru:История административно-территориального деления Воронежского края. 3. От Центрально-Черноземной области - к Воронежской (Russian) . Архивная служба Воронежской области. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 21 квітня 2012. [Архівовано 2012-02-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Розділити Центрально-Чорноземну область на дві області. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 червня 2020.
- Відомості з історії Курської області на офіційному сайті адміністрації Курської області(рос.)
- Довідка про адміністративно-територіальний поділ Липецької області (1918-1985 рр.) на сайті Державного архіву Липецької області. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 11 червня 2020.(рос.)
- Відомості з історії Бєлгородської області і Білгородського району на сайті Управління освіти адміністрації Бєлгородського району(рос.)
- Державний архів Орловської області. Путівник. Довідка про адміністративно-територіальний поділ Орловської області(рос.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
,_Emblem_of_Russia_(1991%E2%80%931992).svg?lang=uk)