Перейти до вмісту

Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці)

Координати: 49°35′22″ пн. ш. 25°40′05″ сх. д. / 49.589361111111° пн. ш. 25.667944444444° сх. д. / 49.589361111111; 25.667944444444
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці)

49°35′22″ пн. ш. 25°40′05″ сх. д. / 49.589361111111° пн. ш. 25.667944444444° сх. д. / 49.589361111111; 25.667944444444
Типцерква Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
РозташуванняШляхтинці Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1674
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці). Карта розташування: Україна
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці)
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Пресвятої Трійці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Церква Пресвятої Трійці в Шляхтинцях — парафія і храм греко-католицької громади Великобірківського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Шляхтинці Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Храм був збудований у 1674 році і освячений на свято Пресвятої Трійці. Згідно з історичними даними, його відвідав Богдан Хмельницький, коли молилися за успіх його війська, що прямувало на Збараж. У дарунок він залишив Святе Письмо, яке, на жаль, не збереглося. Парафія і храм належали до УГКЦ до 1946 року, потім до 1990 року були в складі РПЦ, а з 1990 року знову повернулися в лоно УГКЦ.

У червні 2007 року оновлений храм освятив єпископ Василій Семенюк. При парафії активно діють: братство Матері Божої Неустанної Помочі, Марійська дружина (з 2004), спільнота «Матері в молитві» (з 2004), спільнота «Жива Вервиця» (з 2008).

Гордістю парафії є церковний хор під керівництвом Степана Матковського, який у 2010 році отримав звання народного аматорського. У 2011 році силами громади та завдяки організації о. Мирона була збудована капличка на честь Пресвятої Богородиці.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Григорій Постригачевський (є лише згадка, що він помер у 1759 році),
  • о. Теодор Пасевич (1760—1808),
  • о. Яків Зарудський (1808—1814),
  • о. Петро Заридський[джерело?] (1814—1820),
  • о. Андрій Воронович (1820—1831),
  • о. Григорій Барвінський (1831—1880),
  • о. Григорій Чубатий (1880—1881),
  • о. Северин Навроцький (1881—1901),
  • о. Антін Зарихта (1901—1920),
  • о. Євген Мацелюх (1920),
  • о. Олександр Малицький (1921—1953),
  • о. Омелян Драпінський (1959—1973),
  • о. Любомир Мельник (1973),
  • о. Богдан Михальчук (1980),
  • о. Михайло Павко (1990—1999),
  • о. Мирон Сачик (з 30 грудня 1999).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]