Чадсько-німецькі відносини
| Чадсько-німецькі відносини | |
|---|---|
| |
 Німеччина |
 Чад |
Чадсько-німецькі відносини — це відносини між Чадом та Німеччиною. Взаємні контакти між двома суспільствами беруть свій початок ще з часів експедицій німецьких мандрівників у XIX столітті. Пізніше деякі території сучасного Чаду протягом короткого часу входили до складу Німецької колоніальної імперії. Дипломатичні відносини між Федеративною Республікою Німеччина та Чадом були встановлені в 1960 році.
У 1800 році німецький дослідник Фрідріх Конрад Горнеманн дістався до сучасного Чаду та від імені Британської африканської асоціації дослідив цей регіон, який тоді був практично невідомий європейцям. Через півстоліття Генріх Барт та Адольф Овервег дісталися озера Чад. Після цього були проведені подальші експедиції, під час яких німецький астроном і дослідник Африки Едуард Фогель загинув у 1856 році від рук Вари, можливо, за наказом султана Вадаї. Нез'ясована доля Фогеля привернула неабияку увагу в його рідній країні. Географ Август Петерманн навіть заснував фонд для розслідування його зникнення. Були відправлені рятувальні експедиції Річарда Фрайгера фон Нейманса, Шарля Кюні, Карла Моріца фон Бойрмана та Теодора фон Хойгліна, але вони закінчилися безрезультатно. Фон Бойрман також загинув під час пошуків Фогеля в Мао на озері Чад. Ймовірно, його так само вбили за наказом султана Вадаї. Лише Густав Нахтігаль, який у 1872 році відправився на схід Чаду, нарешті прояснив трагічну долю Бойманна і Фогеля.
У 1901 році командувач сил охорони в Камеруні Курт фон Павел очолив військову кампанію на півночі Камеруну, яка привела його до французьких сфер впливу аж до басейну озера Чад. У 1903 році німецькі країни Чадського моря стали резиденцією німецької колонії Камерун, яка перебувала під непрямим управлінням Німеччини, а місцеві правителі при цьому мали статус васалів. У 1911 році Франція поступилася Новим Камеруном (що включав територію навколо міста Лере) німецькому Камеруну, натомість отримавши частину земель в німецькому Чаді. Під час Першої світової війни всі німецькі володіння в Чаді перейшли під контроль Франції, що пізніше було закріплено Версальським договором. У період Другої світової війни німецькі війська в Африці розглядали можливість просування до озера Чад у 1942 році з метою перерізати шляхи постачання союзників через Сахару, але цей план виявився нездійсненним. Того ж року німецька авіація здійснила бомбардувала аеропорту Форт-Ламі.[1]
Чад встановив дипломатичні відносини з Федеративною Республікою Німеччина у 1960 році, а вже в 1962 році в Нджамені було відкрито посольство ФРН. У 1971 році Чад також встановив відносини з Німецькою Демократичною Республікою. Попри це, у квітні 1974 року стався серйозний інцидент: німецького лікаря Крістофа Штавена захопили в заручники повстанці під проводом Гіссена Хабре. Однією з умов його звільнення було надання повстанцям можливості виступити на іноземній радіостанції Deutsche Welle із закликом до повалення уряду Чаду.[1] У відповідь влада країни розірвала дипломатичні відносини з ФРН та вислала всіх німців з країни.[2] Зрештою Штавена звільнили після сплати викупу в розмірі 2,2 мільйона німецьких марок, а пізніше до влади в Чаді прийшов Хабре.[3] Дипломатичні відносини між ФРН і Чадом були відновлені в листопаді 1974 року, а посольство Німеччини в країні було знову відкрито в 1976 році.
У жовтні 2016 року президент Чаду Ідріс Дебі здійснив перший офіційний візит до Німеччини. Передбачені ним і його сином наступником Махаматом Дебі демократичні вибори не відбулися, що викликало критику з боку посла Німеччини Гордона Кріке. У квітні 2023 року уряд Чаду оголосив німецького посла persona non grata і вигнав його за нібито «грубу поведінку». У відповідь Міністерство закордонних справ Німеччини закликало посла Чаду в БерлініМаріам Алі Муссу залишити країну протягом 48 годин.[4][5] Після проведення виборів, на яких переміг Махамат Дебі, німецький посол був відновлений на посаді. У грудні 2024 року міністр розвитку Німеччини Свеня Шульце відвідала Чад, щоб обговори питання біженців з війни в Судані, які втекли до сусідньої країни. Після низки переворотів у Малі, Буркіна-Фасо та Нігері режим Чаду став останнім союзником Заходу в цьому районі.[6]
Товарообіг між країнами обмежений, і лише кілька німецьких компаній активно діють у Чаді. У 2024 році експорт німецьких товарів до Чаду становив 23,9 мільйона євро, а імпорт з країни близько 951 мільйона євро, переважно у вигляді сировини. Таким чином, у рейтингу торгівельних партнерів Німеччини Чад займає 91-е місце.[7]
У країні з 1970 року працює німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) та його попередницькі структури. У 2024 році GIZ мала представництво в Чаді близько з 200 співробітниками. У 2011—2012 роках Німеччина припинила двостороннє співробітництво з Чадом в галузі розвитку, проте проєкти в Чаді продовжують фінансуватися. При цьому Німеччина надає перевагу роботі через місцеву владу, громадянське суспільство та міжнародні організації, оминаючи центральний уряд, який вважається корумпованим і звинувачується у порушеннях прав людини. Одним із напрямків німецької допомоги в Чаді є поліпшення умов життя населення та підтримка біженців.[8][9]
- ↑ а б Deutsch-tschadische Beziehungen - pangloss.de. Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ Tschad weist alle Deutschen aus. 21 червня 1974. ISSN 0044-2070.
- ↑ Sonderbare Laufbahn. 3 вересня 1978. ISSN 2195-1349.
- ↑ Diplomatische Krise im Tschad (de-DE) . 25 квітня 2023. Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ (S+) Tschad: Deutschland weist Botschafterin aus. 11 квітня 2023. ISSN 2195-1349.
- ↑ Deutschlands Rolle in Tschad und Sudan: Schillernde Annäherung. 5 грудня 2024. ISSN 0931-9085.
- ↑ Rangfolge der Handelspartner im Außenhandel. Statistisches Bundesamt (нім.). Процитовано 18 березня 2025.
- ↑ giz. Tschad (нім.). Процитовано 19 березня 2025.
- ↑ BMZ. Tschad (нім.). Процитовано 19 березня 2025.
