Перейти до вмісту

Юрій-Станіслав Дідушицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дідушицький.
Юрій-Станіслав Дідушицький
Юрій-Станіслав Дідушицький, портрет
Народився1670(1670)
Помер6 вересня 1730(1730-09-06)
Львів
ПохованняКостел єзуїтів Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьрусин (українець)
Діяльністьписьменник Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаЛовчий великий коронний[1], Консул Конфедерації, конюший великий коронний[2], староста жидачівськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідДідушицькі Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоФранциск Дідушицький Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМаріанна Тереза із Замойських
Герб Сас Дідушицьких

Дідушицький Юрій-Станіслав (1670 — 6 вересня 1730, Львів) — шляхтич руського походження, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, дипломат. Представник спольщеного руського роду Дідушицьких. Граф, титул надав король Август ІІ.[3]

Життєпис

[ред. | ред. код]
Юрій і Маріанна Дідушицькі, надгробний портрет

Посади: староста жидачівський з 1694 року, конюший великий коронний, ловчий великий коронний (1703 р.). Син подільського воєводи Франциска Яна Дідушицького і Зофії з Яблоновських гербу Прус ІІІ, сестри великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського,[4] який став його хресним батьком.[5] Був львівським послом на конвокаційний сейм 1696 року після смерти короля Яна ІІІ Собеського.
Автор політичних трактатів «Про елекцію польських королів», «Обсервації до коней і стад польських», «Латинська мова до Фрідріха Августа саксонського».
Під час дипломатичної подорожі до Риму отримав реліквії (мощі) св. Бенедикта, які помістили 1753 року у спеціально збудованій каплиці при костелі Петра і Павла єзуїтів у Львові, де він був похований (був мармуровий надгробок його та дружини Маріанни Терези (†1751, щлюб уклали 1704 року), доньки Марціна Замойського[6] із Замойських).

1740 року було проведено реставрацію костелу єзуїтів Львова його та дружини коштом.[7]

Його улюблений маєток — Цуцулівці (тепер Вільхівці поблизу Жидачева). Тут він заснував містечко, розбудував його.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 74. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 60. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Dzieduszyccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Jabłonowscy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. ↑ Kronika domowa Dzieduszyckich… — С. 120.
  6. ↑ Zamoyscy (02) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925. — S. 86. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юрій-Станіслав_Дідушицький&oldid=44186346