Ярославичі (Тернопільський район)

село Ярославичі
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Зборівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040170520026325
Основні дані
Засноване	1442
Населення	246
Територія	1,380 км²
Густота населення	178,26 осіб/км²
Поштовий індекс	47223
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°44′31″ пн. ш. 25°10′0″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д.
Водойми	Стрипа
Відстань до; районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Млинівці
Відстань до; залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького, 24
Карта
	Ярославичі
	Ярославичі
Мапа
	Ярославичі у Вікісховищі

Яросла́вичі — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2016 року — адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане с. Монилівка.

Населення становить 191 особа (2014)^[1]. Село має 8 вулиць, а саме: «Центральна», «Кут», «Зелена», «Бічна», «Горбовиця», «Заріка», «Сонячна».

Історія

Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документ 1469 року вказує на збір мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян.^[2] 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна III.

У 1766 році село мало церкву збудовану з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. У 1880 році було проведено перепис села. Тут мешкало 710 жителів: 651 жили в громаді, а 59 — у панському дворі. У 1866 році була заснована статутова школа, яку відвідували 59 дітей. Мовою викладання була українська, а першим вчителем — поляк, на прізвище Маліч.

У 1893 році в Ярославичах спалахнула епідемія холери, що забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. У 1909 році місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків, 16 римо-католиків і 35 юдеїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. У школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія).^[3] На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооперативи.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.^[4]

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій світовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади.^[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[6].

Релігія

церква Пресвятої Трійці (УГКЦ)

Відомі люди

Володимир Рак — банкір, який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. У 1944 році пішов добровольцем в УПА й опинився у США.
Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя.
Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ.
Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі.
Михайло Миколайович Версюк — священник, проживає в Зборові.
Омелян Михайлович Драпінський — священник, проживає в Тернополі.
Володимир Семенович Копець — письменник («Моя пісня — молитва»).
Костюк Богдан Іванович — письменник, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КДБ. Автор численних літературних та педагогічних статей, кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районних обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». «Біль пам'яті» — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.