Tin Machine II — другий і останній студійний альбом англо-американського рок-гурту Tin Machine, випущений 2 вересня 1991 року лейблом Victory Music. Колектив у складі Девіда Боуї, гітариста Рівза Ґабрелса та братів Тоні Фокса і Ганта Сейлза (бас-гітара та ударні відповідно) записав платівку в австралійському Сіднеї наприкінці 1989 року після завершення Tin Machine Tour. Коли наприкінці 1990 року Боуї закінчив свій сольний тур Sound+Vision Tour, запис відновили в Лос-Анджелесі (Каліфорнія), де він тривав до березня 1991 року. Продюсуванням займалися учасники Tin Machine та Тім Палмер, який працював над їхнім дебютним студійним альбомом (1989), а над піснею «One Shot» додатково працював Г'ю Падгем. Хоча альбом зберігає хард-рокове звучання, його композиції мелодійніші за попередника, а тексти зосереджені на темі любові.
На обкладинці зображено чотирьох грецьких куросів, що викликало суперечки у США через геніталії статуй. Tin Machine II отримав переважно змішані відгуки музичних критиків, багато з яких відзначали окремі треки, але вважали проєкт загалом посереднім. Дехто визнав його кращим за альбом Tin Machine. Платівка, підкріплена випуском трьох синглів, посіла 23-тє місце у Великій Британії та 126-те у США. Супровідне турне гурту It's My Life Tour отримало неоднозначні відгуки; за його результатами у 1992 році вийшов концертний альбомTin Machine Live: Oy Vey, Baby. Після завершення гастролей Tin Machine розпалися, а Боуї повернувся до сольної кар'єри, випустивши свій вісімнадцятий студійний альбом Black Tie White Noise (1993). Ґабрелс залишався соратником Боуї протягом решти 1990-х років. Біографи Боуї сприйняли Tin Machine II неоднозначно: більшість визнала якість матеріалу мінливою та розкритикувала два треки, виконані Гантом Сейлзом. У 2020 році альбом уперше перевидали на вінілі та CD.