Донорономіка

Донорономіка (англ. Donornomics) — неологізм, введений українським економістом і банкіром Кирилом Шевченком для опису економічної моделі України в умовах повномасштабної війни з Росією. Термін підкреслює залежність національної економіки від зовнішньої фінансової допомоги донорів, переважно міжнародних партнерів, таких як США, ЄС та Міжнародний валютний фонд (МВФ), замість традиційних механізмів створення доданої вартості через реформи, інвестиції та внутрішній ринок.

Термін і визначення

Термін «донорономіка» вперше публічно представлений Кирилом Шевченком, ексголовою Національного банку України (2020–2022), у статті «Обозревателя» від 17 вересня 2025 року. Шевченко визначає донорономіку як нову парадигму, де ключовими елементами є:

• Покриття дефіциту бюджету (понад 20% ВВП) за рахунок грантів і позик від донорів, а не внутрішнього бізнесу чи податків.

• Контроль курсу гривні та інфляції через інтервенції НБУ, фінансування яких надходить від донорської допомоги.

• Формування міжнародних резервів не за рахунок експорту, а як «подарунку» від партнерів.

• Заміна інституційних реформ на дипломатичні меморандуми, зустрічі та публічні заходи в Брюсселі та Вашингтоні.

На відміну від класичної економіки, де пріоритетом є створення доданої вартості через продуктивність і реформи, у донорономіці головним завданням держави є збереження довіри донорів і своєчасне отримання наступних траншів допомоги. Шевченко наголошує, що цей термін не зустрічається в глобальній економічній літературі до 2025 року і є свідомо введеним для характеристики українського контексту.

Історичний контекст

Донорономіка сформувалася в Україні після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. За даними МВФ та Світового банку, з 2022 по 2025 рік обсяг донорської допомоги Україні перевищив 100 млрд доларів США, що покрило значну частину бюджетних видатків на оборону, соціальні потреби та відновлення інфраструктури. Ця модель стала продовженням попередніх програм допомоги (наприклад, через EU Solidarity Lanes та USAID), але набула системного характеру під час війни.

У постах Шевченка в соціальних мережах (зокрема, на платформі X, 17 вересня 2025 року) термін ілюструється прикладами, як-от зниження ставки ФРС США, що полегшує обслуговування українського боргу, але не змінює фундаментальної залежності від донорів.

Деякі аналітики стверджують, що донорономіка несе ризик формування «економіки залежності», в якій українські політичні та економічні еліти надають перевагу довірі донорів замість проведення структурних реформ. Al Mayadeen пише, що українська еліта має стимул продовжувати залежність від західної допомоги як спосіб збереження власних привілеїв, водночас представляючи проєкти та реформи переважно як публічні жести, пристосовані до очікувань донорів, а не як реальні політики.

Критики також підкреслюють, що західна допомога не є безумовною, а пов’язана з політичними та економічними вимогами, які формують політичний порядок денний України навколо зовнішніх, а не внутрішніх пріоритетів. Це викликає занепокоєння щодо ерозії економічного суверенітету та перетворення української економіки на «проєкт для донорів», а не на економіку, що служить громадянам України.

Див. також

• Економіка України

Джерела

• Шевченко, К. Донорономіка: мій новий термін для української економіки. ‘‘Obozrevatel’’, 17 вересня 2025.
• Шевченко, К. #Donornomics: My New Term for Ukraine’s Economy. X (Twitter), 17 вересня 2025.