Зелена ліберальна партія Швейцарії
![]() | |
Країна | ![]() |
Голова партії | Юрг Гроссен |
Ген. секретар | Міхаель Кьопфліd ![]() |
Дата заснування | 19 липня 2007 |
Штаб-квартира | Берн ![]() |
Ідеологія | зелений лібералізм |
Позиція | центризм |
Кількість членів | 5100[1] ![]() |
Місць у Національній раді | 11 / 200
|
Місць у Раді кантонів | 1 / 46
|
Офіційний сайт | grunliberale.ch |
Зелена ліберальна партія (ЗЛП; нім. Grünliberale Partei der Schweiz; фр. Parti vert'libéral; італ. Partito verde liberale; ромш. Partida verda-liberala) — зелено-ліберальна[2] політична партія Швейцарії[3]. Заснована 2007 року, за підсумками виборів жовтня 2023 року[de] має дванадцять місць у Федеральних зборах.
Партія була заснована 19 липня 2007 року чотирма кантональними відділеннями Партії зелених. Виступивши на виборах у жовтні 2007 року в кантонах Санкт-Галлен і Цюрих, вона здобула три місця у Національній раді. Місяць потому партія отримала місце у Раді кантонів — від кантону Цюрих її представляла Верена Дінер. З того часу партія розширила свою діяльність по всій Швейцарії та має представництво у законодавчих органах тринадцяти кантонів німецької Швейцарії та Романдії.
Зелені ліберали — партія, що позиціонує себе в політичному центрі[4][5][6], на відміну від Партії зелених, яка дотримується лівоцентристських і лівих поглядів. Партія прагне поєднувати лібералізм у сфері громадянських свобод і помірний економічний лібералізм із дотриманням принципів сталості довкілля[7]. Політолог Андреас Ладнер охарактеризував їхню програму як «таку ж зелену, як і у Зелених», але «помітно менш ліву»[8]:514. З 2011 року партія має власну парламентську фракцію у Федеральних зборах Швейцарії[9].
2004 року двоє провідних членів Партії зелених у Цюриху — Верена Дінер і Мартін Боймле — вийшли з її лав, посилаючись на ліві тенденції та проблеми в організації, й заснували Зелену ліберальну партію Цюриха[8]:513. Загальнонаціональна партія була створена 19 липня 2007 року чотирма кантональними відділеннями з такою ж назвою, які відокремилися від Партії зелених[10]. До них входили організації в кантонах Цюрих, Базель-Ланд, Берн і Санкт-Галлен.
На виборах до Національної ради 22 жовтня 2007 року[de] партія висувалася від кантонів Цюрих і Санкт-Галлен[11]. Попри участь лише у двох кантонах, вона здобула 1,4 % голосів виборців по країні та три з 200 місць. У Цюриху результат становив 7 %, а в Санкт-Галлені — 3,2 %[8]:513[11]. Один із цих трьох депутатів раніше представляв Партію зелених у попередньому складі парламенту.
Місяць потому партія здобула місце в Раді кантонів — від кантону Цюрих її представляла Верена Дінер. Разом із першим проходженням Партії зелених це стало першим випадком з 1995 року, коли невелика партія отримала представництво в Раді кантонів[12]. Після скликання Федеральних зборів ЗЛП приєдналася до фракції Християнсько-демократичної народної партії / Євангелічної народної партії / ЗЛП[11], що зробило її другою за чисельністю парламентською фракцією після Швейцарської народної партії[13]. У 2010 році партія отримала ще одне місце в Раді кантонів — його посів Маркус Штадлер з Урі.
На парламентських виборах 2011 року ЗЛП стала одним із головних переможців, збільшивши частку голосів до 5,4 %[8]:513 та підвищивши представництво в Національній раді з трьох до дванадцяти депутатів. Партія висувалася в 11 кантонах, отримавши від 2 % до 10,3 % голосів[8]:513. У 2015 році[de] вона зазнала невдачі, скоротивши представництво до семи місць і 4,6 % голосів[14], але у 2019 року[de] відновила позиції, здобувши 16 місць із результатом 7,8 %[15]. На виборах 2023 року[de] партія здобула схожий результат — 7,6 %, але через невигідний розподіл мандатів за пропорційною системою втратила шість місць, залишивши за собою лише 10[16].
ЗЛП була однією з провідних політичних сил, що виступали за легалізацію одностатевих шлюбів у Швейцарії, яку було схвалено на факультативному референдумі 26 вересня 2021 року.[17] У грудні 2023 року Федеральні збори обрали представника Зелених лібералів Віктора Россі на посаду федерального канцлера[18].
Партія виступає за відмову від використання атомної енергії у Швейцарії та припинення будь-яких субсидій компаніям, що працюють у сфері ядерної енергетики[19]. Водночас ЗЛП підтримує розвиток «зелених» технологій і чистих технологій (cleantech) через податкові пільги, розглядаючи їх як економічну можливість[20]. Також партія виступає за криміналізацію тілесних покарань дітей[21].
В економічних і фіскальних питаннях ЗЛП дотримується більш правоцентристських позицій. Партія підтримує збереження збалансованого державного бюджету та продовження податкової конкуренції між кантонами Швейцарії[22]. Вона також виступає за посилення регулювання великих швейцарських банків, таких як UBS, зокрема шляхом запровадження вимог до ліквідності[23].
Зелені ліберали підтримують тісніші відносини між ЄС і Швейцарією та в цьому питанні ідеологічно ближчі до соціал-демократів і Партії зелених, ніж до ВДП. Лібералів чи Швейцарської народної партії, оскільки виступають за приєднання Швейцарії до Європейської економічної зони[20]. Водночас, на відміну від швейцарських лівих сил, ЗЛП підтримує скасування заборони на експорт зброї зі Швейцарії в Україну[24]. Після різанини 7 жовтня в Ізраїлі федеральне відділення Зелених лібералів у пресрелізі також висловило підтримку рішенню Ізраїлю визнати Хамас терористичною організацією, а також закликало до жорсткішого контролю за швейцарською фінансовою допомогою Палестинській автономії[25].
- ↑ https://www.24heures.ch/suisse/partis-verts-vent-poupe/story/22410468
- ↑ Switzerland Parliament Guide: Strategic Information, Regulations, Developments. Т. 1 (вид. 2019). International Business Publications, USA. 30 червня 2019. с. 63. ISBN 978-1-4387-4694-4.
- ↑ Bale, Tim (2021). Riding the populist wave: Europe's mainstream right in crisis. Cristóbal Rovira Kaltwasser. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press. с. 36. ISBN 978-1-009-00686-6. OCLC 1256593260.
- ↑ Federal Chancellery, Communication Support (2016). The Swiss Confederation – a brief guide. Switzerland: Swiss Confederation. с. 18. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
- ↑ Analyse der Parolen – Schweizer Parteien rücken nach links. Schweizer Radio und Fernsehen (SRF) (нім.). 17 квітня 2023. Процитовано 9 червня 2023.
- ↑ Grünliberale Partei – smartmap. Parteienkompass (англ.). Процитовано 9 червня 2023.
- ↑ Green Liberal Party. What we stand for. Архів оригіналу за 31 березня 2020. Процитовано 30 серпня 2016.
- ↑ а б в г д Andreas Ladner (May 2012). Switzerland's Green Liberal Party: a new party model for the environment?. Environmental Politics. 21 (3): 510—515.
- ↑ Parliamentary groups of the 49th legislative period 2011 - 2015. Федеральні збори Швейцарії. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 24 січня 2014.
- ↑ Milic, Thomas (December 2008). Switzerland. European Journal of Political Research. 47 (7–8): 1148—55. doi:10.1111/j.1475-6765.2008.00812.x.
- ↑ а б в Dardanelli, Paolo (December 2008). The Swiss federal elections of 2007. Electoral Studies. 27 (4): 748—51. doi:10.1016/j.electstud.2008.04.010.
- ↑ Parteipolitische Zusammensetzung des Ständerates nach den Wahlen. Федеральні збори Швейцарії. Архів оригіналу за 5 травня 2010. Процитовано 2 квітня 2010.
- ↑ Parliamentary groups of the 48th legislative period 2007-2011. Федеральні збори Швейцарії. Архів оригіналу за 24 березня 2010. Процитовано 2 квітня 2010.
- ↑ Bundesamt für Statistik. Nationalratswahlen 2015: Übersicht Schweiz. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 19 жовтня 2015.
- ↑ Nationalratswahlen 2019: Übersicht Schweiz. Федеральні збори Швейцарії. Архів оригіналу за 21 липня 2022. Процитовано 15 серпня 2025.
- ↑ Nationalratswahlen 2023: Übersicht Schweiz (нім.). Федеральні збори Швейцарії. Архів оригіналу за 16 серпня 2024. Процитовано 15 серпня 2025.
- ↑ Grünliberale setzen auf Legalisierung der Eizellenspende (нім.). SRF. 13 березня 2022. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 15 серпня 2025.
- ↑ Bundeskanzlei BK. Schweizerische Eidgenossenschaft. Процитовано 18 липня 2024.
- ↑ Klimaschutz & Energie. grunliberale.ch. Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ а б Mit Mut zur Lösung gegen die Blockadepolitik. grunliberale.ch (нім.). Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ Gewaltfreie Erziehung. grunliberale.ch (нім.). Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ Wirtschaft & Finanzen. grunliberale.ch. Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ Vorlage zur Änderung des Bankengesetzes. grunliberale.ch (нім.). Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ Wiederausfuhr von Rüstungsgütern: Wenn der Bundesrat sich weigert, muss das Parlament übernehmen. grunliberale.ch (нім.). Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ Hamas ist eine terroristische Organisation. grunliberale.ch (нім.). Процитовано 14 травня 2024.