Значкове
| село Значкове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Запорізька область |
| Район | Запорізький район |
| Тер. громада | Павлівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA23060230090055750 |
| Облікова картка | Значкове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1865 (160 років) |
| Населення | 257 осіб (станом на 01.01.2007) |
| Територія | 1.150 км² |
| Густота населення | 307.83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 70005 |
| Телефонний код | +380 6143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°58′43″ пн. ш. 35°30′56″ сх. д. / 47.97861° пн. ш. 35.51556° сх. д. |
| Водойми | р. Солона |
| Відстань до обласного центру |
37 км |
| Найближча залізнична станція | з. п. Значкове |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 70005, Запорізька область, Запорізький район, с. Павлівське, вул. Залізнична, 28 |
| Карта | |
  Значкове | |
 Значкове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Значкове́ — село в Україні, у Павлівській сільській громаді Запорізького району Запорізької області. До 2016 року орган місцевого самоврядування — Павлівська сільська рада. Населення складає 275 осіб (станом на 1 січня 2007).
Село Значкове розташоване за 37 км від обласного центру та 12 км від міста Вільнянська, за 1 км від правого берега річки Солона. Сусідні села: Василівка та Резедівка (за 1 км). Селом тече пересихаючий струмок із загатою. Поруч пролягає залізнична лінія Синельникове I — Запоріжжя I, ня якій розташований однойменний зупинний пункт. Площа села — 115, налічується 116 домогосподарств.
Село засноване близько 1780 року як поміщицьке на землях поручика Миколи Значко-Яворського[1], проте в деяких джерелах вважається, що село засноване у 1865 році.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[2].
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село на тривалий час було окуповане більшовицькими загарбниками.
У 1932—1933 роках селяни зазнали сталінського геноциду.
21 вересня 1943 року, під час німецько-радянської війни, село Значкове було звільнено Червоною армією від німецько-фашистських окупантів. Цього дня і досі відзначається День села.
З 24 серпня 1991 року село у складі Незалежної України.
У 2001 році, під час перепису населення, 87,57 % мешканців села назвали рідною мовою українську, 12,15 % — російську[3].
16 грудня 2016 року, в ході децентралізації, Павлівська сільська рада. об'єднана з Павлівською сільською громадою.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», село увійшло до складу Павлівської сільської територіальної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вільнянського району, село увійшло до складу новоутвореного Запорізького району[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 310 | 87.57% |
| російська | 43 | 12.15% |
| інші/не вказали | 1 | 0.28% |
| Усього | 354 | 100% |
В центрі села знаходиться братська могила вояків Червоної армії та радянський пам'ятник односельцям, полеглим під час Другої світової війни.
- ↑ Як виникли наші села // Дніпровські вогні, 10 лютого 2021, С. 4
- ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 10 лютого 2021.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Матеріали Вільнянського краєзнавчого музею
- В. Г. Фоменко. Звідки ця назва. Дніпропетровськ. — 1969
