Перейти до вмісту

Кнорринг Володимир Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кнорринг Володимир Романович
Під час коронації імператора Миколи ІІ 14 (26) травня 1896 року
Народився21 вересня 1861(1861-09-21) Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 жовтня 1938(1938-10-20) (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-лейтенант Редагувати інформацію у Вікіданих
РідКнорринг Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКнорринг Роман Івановичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Зірки Румунії

Володимир Романович Кнорринг (фон Кнорринг) (1861—1938) — генерал-лейтенант, із дворян Естляндської та Херсонської губерній, барон.

Біографія

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Народився 9 (21) вересня 1861 року. Віросповідання православне. Син лютеранина генерал-ад'ютанта Романа Івановича Кнорринга[ru] та православної Юлії Андріївни (до шлюбу Різанової), брат Катерини Романівни Кнорринг (14 (2) серпня 1860)[1], брат генерал-майора Андрія Романовича Кнорринга (10 жовтня (28 вересня) 186229 березня 1918).

По батькові походив із дворян Кноррингів Естляндської губернії. По матері походив із козацького старшинського роду Гетьманщини Бутовичів-Базилевичів — син Юлії Андріївної Різанової (1837 р.н.)[2], онук поміщика Лозуватки, майора Андрія Романовича Різанова, правнук надвірної радниці Явдохи Григорівни Різанової (до шлюбу Бутович)[3], праправнук судді (1754—1764) Слобідського козацького полку Григорія Івановича Бутовича[4], прапраправнук значкового товариша Івана Ільковича Бутка та прапрапраправнук сотника (1680, 1690) Зіньківської сотні Гадяцького полку Ілька Бутка († до 1695).[5]

Баба Володимира Кнорринга, Різанова (до шлюбу Касинова) Ганна Михайлівна, відома діячка українського відродження в Єлисаветграді (нині Кропивницький).[6]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1873 року виховувався у Пажеському корпусі. 7 (19) серпня 1882 року з камер-пажів підвищений у корнети Кавалергардського полку[ru].

У 1888 році був підвищений у поручики. У 1891 році відряджений до 3-го військово-телеграфного парку для навчання телеграфної справи та фехтуванню. У 1892 році був підвищений в штабс-ротмістри і відряджений у кадр № 1 гвардійського кавалерійського запасу. У 1893 році призначений завідувачем полковою телеграфною станцією та навчальною командою.

14 травня 1896 року на коронації імператора Миколи II був одним із двох кавалергардів асистентів (у парі з бароном Карлом Маннергеймом). У процесії йшов праворуч від імператора.

Представник фірми «Люм'єр» Камілл Серф зняв на кіноплівку[7] коронацію імператора, зокрема як Володимир Романович Кнорринг у парадній формі кавалергарда йде праворуч від Миколи ІІ.[8]

З 9 (21) червня 1896 по 8 (21) травня 1900 командував лейб-ескадроном, а потім по 8 (21) серпня 1902 завідував розвідниками полку. У 1898 році був підвищений у ротмістри. 8 (21) серпня 1902 року спочатку призначений ординарцем, а потім (10 (23) листопада 1902) ад'ютантом до головнокомандувача військ гвардії та Санкт-Петербурзького військового округу[ru], великого князя Володимира Олександровича. 28 березня (10 квітня) 1904 року був підвищений у полковники. 26 жовтня (8 листопада) 1905 року великий князь пішов у відставку з посади головнокомандувача, проте фон Кнорринг залишився на посаді його особистого ад'ютанта.

З 4 (17) травня 1909 р. до 10 (23) квітня 1916 р. мав звання «на посаді шталмейстера двору великої княгині Марії Павлівни». 18 квітня (1 травня) 1910 року підвищено в генерал-майори. 10 (23) квітня 1916 року за відмінність підвищений в генерал-лейтенанти[9].

Еміграція

[ред. | ред. код]

Після революції на еміграції у Франції. Жив у Російському домі[ru] в Сент-Женев'єв-де-Буа, де й помер 20 жовтня 1938 року, похований на місцевому цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Російські ордени

[ред. | ред. код]

Іноземні ордени

[ред. | ред. код]

Медалі та знаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ДАКО: Ф.160, А.17. — № 48
  2. ДАКО: Ф.160, А.17. — № 16
  3. ДАКО: ф.488, оп.1, спр.325
  4. До питання історії волосько-молдавських поселень на Україні. К: КДЛУ, 1996. — с.25-27
  5. Потомство Ильи Бутовича. (Бутовичи-Базилевичи). С.139 // В. Л. Модзалевский. «Малороссийский родословник». Том первый. А — Д. Киев. Типография Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К°. Крещатик № 42. 1908.
  6. Доценко, Василь (субота, 15 березня 2025 р.). Vykhor: Різанова Ганна Михайлівна (1814 - після 1878) меценатка, покровителька і заступниця українського відродження... Vykhor. Процитовано 16 березня 2025.
  7. Путешествие во времени (2 серпня 2013), 1896 год. Коронация Николая II, процитовано 16 березня 2025
  8. https://www.istpravda.com.ua/short/4d8b460ed2e48/view_texts/
  9. «Список генералам по старшинству на 1916 год». — СПб. — 1916. — XXVIII, 189 c. табл. — С. 61

Література

[ред. | ред. код]
  • Сборник биографий кавалергардов. [1724-1899]: По случаю столет. юбилея Кавалергардского ея величества государыни имп. Марии Федоровны полка / Сост. под ред. С. Панчулидзева. — Т. 4. — 1908. — С. 332—333.
  • Список генералам по старшинству на 1914 год. [Составлен по 15-е апреля 1914 года]. — СПб. — 1914. — XXXII, 980 с. табл. — С. 608.
  • Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. — М., 2009. — Т. 1 (А—К). — С. 658.

Посилання

[ред. | ред. код]