Перейти до вмісту

Олесницькі

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олесницький.
Олесницькі
Дембно
Опис герба: >>>

Олесницькі (пол. Oleśniccy) — шляхетні роди гербу Дембно[1].

Походження

[ред. | ред. код]

Польський рід

[ред. | ред. код]

Давній польський заможний шляхетний рід, що сягає XV ст. Першим відомим представником був Збіґнєв з Олесниці (XIV ст.). Його сини зробили кар'єру при дворі короля Владислава II Ягайла: Ян (близько 1360-1413 рр.) — управитель Литви[2]; Завіша з Рушкова та Олесниці (1433 р.) — підсудок сандомирської землі; і Добєслав (1369-1440 рр.) — воєвода сандомирський. Найвидатнішим представником роду був син Яна — Збіґнєв (1389-1455). Він був краківським єпископом, та першим польським кардиналом. Його брат Ян (близько 1400-1460 рр.) став маршалком Королівства Польського, і сандомирським воєводою. Його син Збіґнєв (близько 1430-1493 рр.) — підканцлер коронний і архієпископ гнєзненський[3].

Рід вважається вимерлим з кінця XVII ст.

Руський рід

[ред. | ред. код]

Достеменно про походження руського шляхетного, а пізніше священницького роду Олесницьких гербу Дембно невідомо. Сам Євген Олесницький уважав що їхній рід одного кореня з польським. Першим відомим представником роду був Ілля Олесницький — православний священник з Волині. У 1801-му році він з родиною переселився до Пеняків біля Бродів та Підкаменя, де став греко-католицьким священником в церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Його син Ілля був службовцем у домініях Мйончинських і Кросновських (за іншими даними греко-католицький священик[4]). Батько Євгена Олесницького Григорій, син Іллі Олесницького-молодшого, вступив до Духовної семінарії у Львові, де під впливом своїх товаришів М. Шашкевича й М. Устияновича перейнявся ідеями українського національного відродження, а потім став парохом.

Рід Олесницьких був посвоячений з усіма священицькими родами на Поділлі. Це теж сприяло тому, що в його домі панувала українська патріотична атмосфера:

Дух у нашій хаті був руський. У давніших часах говорили родичі між собою, як взагалі в попівських родинах, по польськи, та опісля, в часах, які я затямив, говорили по українськи. Одначе з нами, дітьми, говорили всі лиш по українськи...

— Євген Олесницький у спогадах «Сторінки з мого життя»[5]

Документи про підтвердження шляхетства почав збирати ще прадід Ілля Олесницький, однак не завершив цього. Його син і батько Є. Олесницького — Григорій — розірвав зі шляхетськими традиціями роду. За свідченням Є. Олесницького, він, опинившись серед руського духовенства:

…здається соромився свого шляхотського польського походження. Про це ніколи не було мови в хаті, а коли часом згадувалося, то хіба з насмішкою. […] Мої сестри, значно старші від мене, згадували нераз в пізніших роках, що наші шляхотські документи наша покійна мама зужила в кухні під пляцки…

— Євген Олесницький у спогадах «Сторінки з мого життя»[1]

Опис гербу

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дембно (герб)

Родова схема

[ред. | ред. код]

Польський рід

[ред. | ред. код]

Руський рід

[ред. | ред. код]
Родова схема Олесницьких
  • о. Ілля Олесницький, православний, а пізніше греко-католицький священник у Пеняках.
    • Ілля Олесницький (нар. прибл. 1790), дружина — Олександра Юшкевич
      • о. Григорій Олесницький (нар. 1816 — пом. 1905), парох у с. Великий Говилів. Дружина — Софія Познанська (нар. 1821 — пом. 1881)
        • Юлія Олесницька, чоловік — о. Іван Барвінський гербу Ястшембець
        • Олена Олесницька, чоловік — о. А. Туркевич
        • NN
        • NN
        • NN
        • о. Іван Олесницький (нар. 1850 — пом. 1926), парох у с. Переволока.
          • Ярослав Олесницький (нар. 1875 — пом. 1933)
            • Роман Олесницький (нар. 1906 — пом. 1990), адвокат у Нью-Йорку.
              • Анна Олесницька (нар. 1939)
              • Марк Олесницький (нар. 1945)
                • Джессіка Олесницька
                • Лора-Марі Олесницька
            • Євген Олесницький (нар. 1911 — пом. 1980), суддя в Ґданську. Дружина — Ґабріеля NN
              • NN Олесницька
              • NN Олесницька
          • Григорій Олесницький (нар. 1890 — пом. 1952), адвокат у Підкамені і Золочеві.
          • NN Олесницька
          • NN Олесницька
        • д-р Євген Олесницький (нар. 1860 — пом. 1917), адвокат. Дружина — Ванда Врублевська (нар. 1864)[6][7]
      • Матей Олесницький (нар. 1822), салінарний урядовець.
        • о. Алоїзій Олесницький (нар. 1863 — пом. 1922)
          • Святослав Олесницький (нар. 1906 — пом. 1981)
            • Ярополк Олесницький (нар. 1939)
            • Любов Олесницька (нар. 1946), чоловік — NN Рабель
          • Микола Олесницький
          • Олександр Олесницький
          • Володимир Олесницький
          • Емілія Олесницька
          • Любов Олесницька
          • Стефанія Олесницька
        • Ізидор Олесницький (нар. між 1870-1880)
          • Роман Олесницький (нар. 1913 — пом. 1989)
            • Андрій Олесницький (нар. 1944)
            • Юрій Олесницький (нар. 1946)
            • Роман Олесницький (нар. 1947)
            • Яромир Олесницький (нар. 1950)
            • Анатолій Олесницький (нар. 1954)
          • Яромир Олесницький (нар. 1914 — пом. 1945), лікар в дивізії, а потім в УПА&
            • Ксенія Олесницька, чоловік — NN Кузьмич
        • NN Олесницька
        • NN Олесницька
      • Ілля Олесницький (нар. 1836 — пом. 1911), адміністратор залізниці у Станиславові. Дружина — Марія Дзіенконська
        • Юлій Олесницький (нар. 1878 — пом. 1941), адвокат у Станиславові. Дружина — Олександра Кульчицька гербу Сас
          • Іванна (Ася) Олесницька (нар. 1914 — пом. 2009), чоловік — Орест Лисинецький
        • Теодор Олесницький (нар. 1884 — пом. 1960), голова банкового акціонового підприємства “Земельний Банк Гіпотечний” в Станиславові (1922); співвласник фабрики солодощів “Льокарно”. Дружина — Софія Гуглевич (нар. 1893 — пом. 1982)
          • д-р. Богдан Олесницький (нар. 1914 — пом. 1974), лікар. Дружина — Софія Вергановська (нар. 1918 — пом. 1999)
            • д-р. Марк Олесницький (нар. 1942), лікар.
            • Марія Олесницька (нар. 1947)
          • Остап Олесницький (нар.1917 — пом. 1994), магістр права; бібліотекар.
          • Юрій Олесницький (нар. 1922), ветеран Армії Андерса, і Французького Легіону в Палестині. Дружина — Люцина Шибяк (нар. 1935)
            • Олександр Олесницький (нар. 1963) — музикант
            • Анетта Олесницька, чоловік — Фрейк Пуорро
          • Ігор Олесницький (нар. 1927 — пом. 2000)
        • NN Олесницька
        • NN Олесницька

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Львів: місто – суспільство – культура: Збірник наукових праць. Львів, 2016. Т. 10: Львів / Lwów / Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики / За ред. О. Аркуші, О. Вінниченка, М. Мудрого. Част. 1. 396 с.
  2. ↑ wielkorządca Litwy
  3. ↑ Oleśniccy
  4. ↑ Сохоцький І. Д-р Євген Олесницький // Історичні постаті Галичини ХІХ–ХХ ст. — Ню Йорк–Париж–Сідней–Торонто: Заходом і коштом Осередку праці НТШ у Філядельфії, 1961. — С. 118—136. — (Наукове товариство ім. Шевченка. Бібліотека українознавства. — Ч. 8).
  5. ↑ Чуйко І. С. ГРОМАДСЬКА ТА ПАРЛАМЕНТСЬКА діяльність ЄВГЕНА ОЛЕСНИЦЬКОГО (1860–1917 рр.)
  6. ↑ «Стрийська трійця». Олекса Бобикевич // Львівська газета
  7. ↑ за іншими даними Марія або Марта
  8. ↑ Наше Життя (Our Life), рік 1980, число 2, лютий - UNWLA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  9. ↑ Михайло Рудницький – останній поет "Молодої Музи"

Література

[ред. | ред. код]
  • Олесницький Є. Сторінки з мого життя / Є. Олесницький / [упоряд.: М. Мудрий, Б. Савчик; авт. вступ. ст. О. Аркуша; авт. прим. та комент. М. Мудрий]. – Львів: В-во ЛОБФ “Медицина і право”, 2011.
  • Oleśniccy herbu Dębno w XVI-XVII wieku : studium z dziejów zamożnej szlachty doby nowożytnej / Jacek Pielas.
  • Oleśnicki // Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олесницькі&oldid=46402245