Олімпік (радіоприймач)
.jpg?lang=uk)
«Олімпік» — серія українських супергетеродинних радіоприймачів.
Перша модель розроблена у 1977 році українським художником Миколою Лебедем, початок виробництва присвячений Олімпіаді 1980 року у Москві.
Радіоприймачі виробляв Світловодський завод «Олімп»[1][2] (в деяких джерелах помилково вказують Світловодський завод «Калькулятор»[3]) та Виробниче об'єднання «Алатау»[2] (Алмати, Казахстан).
Середньохвильовий діапазон (СВ), один (КВ) або два короткохвильових (КВ1, КВ2) та ультракороткохильовий (УКВ) діапазони, в залежності від моделі.
Всі радіоприймачі серії містять однокристалевий ВЧ тракт на мікросхемі К174ХА2 (аналог TCA440). Для виділення проміжної частоти використаний фільтр зосередженої селекції або п'єзофільтр. Підсилювач звукових частот виконаний, у залежності від моделі, на чотирьох або п'ятьох транзисторах. Радиоприймачі мають конектор для під'єднання монофонічного навушника, при цьому гучномовець автоматично вимикається. Компонування всіх радіоприймачів серії вертикальне. Відомі моделі:
Перша модель серії, розробка 1977 року. Автор художньо-конструкторського рішення - художник Микола Лебідь[4]. Приймач має вдалу, зручну конструкцію, був популярний в СРСР. Використовується власниками і сьогодні, більш ніж через 40 років з початку виробництва. У тракті проміжної частоти використовується фільтр зосередженої селекції. Підсилювач звукової частоти на чотирьох транзисторах: КТ315Б (перший каскад), КТ209Б (другий каскад), КТ315Б і КТ209Б (двотактний безтрансформаторний вихідний каскад) [5].
Габаритні розміри: 136×78×27,5 мм. Маса з батарейкою «Крона»: 300 г.[6]
-
"Олімпік"
.jpg?lang=uk)
Випускався з 1981 року. Аналог першої моделі "Олімпік" з незначними варіаціями в кріпленні ременя, чорний або сріблястий колір перемикача діапазону і насадки антени тощо.[6]
Приймач має вдалу, зручну конструкцію, був популярний та постачався в усі країни СРСР. Використовується власниками і сьогодні, більш ніж через 40 років з початку виробництва.
-
"Олімпік-401"
.jpg?lang=uk)
Випускався з 1984 року. Відрізняється від попередніх моделей дизайном і зміненою схемою. Має два короткохвильових діапазона замість одного. У тракті проміжної частоти використовується п'єзофільтр. У підсилювачі звукової частоти для встановлення режиму вихідного каскаду замість резисторів використовуються два діода.
Габаритні розміри: 145×75×26 мм. Маса з батарею «Крона»: 300 г.[7]
Випускався з 1987 року. Дизайн ідентичний «Олімпік-2». Випускався в двох варіантах. Перший - з підсилювачем звукової частоти на чотирьох або п'яти транзисторах. Другий варіант підсилювача звукової частоти використовує додатковий транзистор КТ315Б для стабілізації режиму вихідного каскаду.[8]
Відомі кольору корпусу - чорний, білий, блакитний, жовтий, зелений, червоний, коричневий, бордовий.
Ручка для кріплення на руці випускалася у двох варіантах: чорна гумова стрічка або чорна стрічка сплетена з синтетичних волокон.
-
"Олімпік-402"
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Експозиція радіоприймачів «Олімпік» (на фото внизу праворуч — Олімпік-403) |
Експериментальна модель обладнана годинником з рідкокристалічною індикацією, що випускався обмеженою серією з 1986 року[9]. На відміну від попередніх моделей, має тільки середньохвильовий діапазон (ймовірно, для збереження низької вартості зважаючи на додатковий годинник), і живиться від трьох батарейок АА.[10]
Габаритні розміри: 140×75×27 мм. Маса: 300 г.[11]
З 1991, у Казахстані випускався «Алатау-301-1»[12], подібний до моделей «Олімпік» та «Олімпік-401», але з відкидною сонячною панеллю.
Випускався з 1992 року. На відміну від решти моделей, ця модель отримала форм-фактор у горизотальному виконанні. Антена прикриплена ззовні на шарнірі, а не вбудована в корпус. Окрім СВ та КВ діапазонів, доповнено УКВ діапазоном.
Відомі кольори - червоний, зелений тощо. Живлення від трьох батарейок АА.
Габаритні розміри: 160×85×22 мм. Маса без батарейок: 280 г.[13]
-
Олімпік-305
.jpg?lang=uk)
- У 1993 році в журналі «Радио» було опубліковано аматорську схему модернізації «Олімпік 402» для зменшення енергоспоживання[14]. Згодом читачі журналу виявили що в цій схемі були допущені неточності, і подібне рішення вже використовувалося в «Олімпік 2»[15].
- 4 жовтня 2014, у Світловодську відбувся ювілейний захід присвячений 50-річчю заводу «Олімп», де серед іншого експонувалася колекція радіоприймачів «Олімпік» та макети станцій тропосферного зв'язку «Корвет» і «Бриг-1»[16][17].
- Окрім заводу «Олімп» у Світловодську існували кілька інших підприємств, які випускали побутові електронні прилади прилади, зокрема завод «Калькулятор», який виготовляв програмовані калькулятори та настінні годинники під брендом «Електроніка»: мікрокалькулятор Б3-34, настільний калькулятор МК-56[ru], годинники-будильники електронні сувенірні «Днепр» (з написами російською[18]) та «Україна» (з написами українською, Прапором України та Гербом України[19]).
- «ОЛИМПИК» (выпуск 1980-г.) // И.Ф. Белов, В.И. Белов. Справочник по бытовой приемно-усилительной радиоаппаратуре: Переносные и автомобильные радиоприемники, кассетные магнитолы. Модели 1977-1981 гг. — М.: Радио и связь, 1984 — C.127-132.
- Ермаков, Сергей Николаевич. Радио заводы. (PDF) — Москва, 2011. URI: https://rw6ase.narod.ru/index0/zd_v9.6.pdf. «Список предприятий, производивших бытовую радиоаппаратуру в 1945-2010 гг.»
- ↑ ОАО "ВАТ Олимп". olimp-corp.com (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ а б Ермаков, Сергей Николаевич. Радио заводы. (PDF) — Москва, 2011. «Список предприятий, производивших бытовую радиоаппаратуру в 1945-2010 гг.»
- ↑ Svetlovodsk Kalkuliator Works, Ukraine manufacturer in SU, M | Radiomuseum.org. www.radiomuseum.org. Процитовано 13 липня 2025.
- ↑ Михайло Селівачов. Микола Лебідь: акварель, дизайн, геральдика. — Киев : ВХ [Студіо], Київська міська галерея мистецтв "Лавра", 2006. — С. 32. (посилання на каталог в Електронна Бібліотека "Культура України")
- ↑ Опис радіоприймача «Олімпік» першої моделі на сайті «Радіомузей». Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ а б Портативный радиоприёмник Олимпик. www.rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Сувенирные радиоприёмники Олимпик-2 и Олимпик-402. rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Опис радіоприймача «Олімпік-402» на сайті «Радіомузей». Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Портативный радиоприёмник Олимпик-403. rw6ase.narod.ru. Процитовано 13 липня 2025.
- ↑ 4-я страница обложки журнала «Радио» № 11 за 1986 год. Радио (журнал) (рос.). 22 вересня 1986. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Портативный радиоприёмник Олимпик-403. rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Радиоприёмник сувенирный Алатау-301-1. rw6ase.narod.ru. Процитовано 13 липня 2025.
- ↑ Портативный радиоприёмник Олимпик РП-305. rw6ase.narod.ru. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Соколов, В. (1993). Доработка "Олимпика-402". Радио. 1 (рос.). с. 21. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Доработка радиоприемника Олимпик-402. rt20.getbb.ru. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ "Я люблю свой завод, где прошли мои лучшие годы…". svetlovodsk.com.ua (ua) . 14 жовтня 2014.
- ↑ (без назви) (PDF). kdpu-nt.gov.ua (Реферат) (укр.). Національна академія СБ України. 6 липня 2024.
Події весни 2014 року показали, що при включенні потужних радіоелектронних засобів боротьби зі сторони агресора практично всі радіо та радіорелейні засоби були подавлені. Тільки тропосферні засоби зв’язку підтримували стійкий та надійний зв'язок між пунктами вищих ланок управління.
- ↑ Часы "Электроника - Днепр " Новые. violity.com.
- ↑ VINTAGE RARE JUBILEE SOUVENIR WALL TUBE LED DIGITAL ALARM CLOCK UKRAINE /1992's. eBay (амер.).