Перейти до вмісту

Транзисторний радіоприймач

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Транзисторний радіоприймач
Зображення
Не має електровакуумна лампа Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Транзисторний радіоприймач у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Транзисторний радіоприймач — це невеликий портативний радіоприймач, у якому використовується схема на основі транзисторів.

Історія

[ред. | ред. код]

Після винаходу транзистора в 1947 році, який здійснив революцію в галузі побутової електроніки, представивши невеликі, але потужні, зручні портативні пристрої, Regency TR-1[1][2][3] був випущений в 1954 році, ставши першим комерційним транзисторним радіо[4][5]. Успіх на масовому ринку меншого та дешевшого Sony TR-63, випущеного в 1957 році, призвів до того, що транзисторне радіо стало найпопулярнішим електронним пристроєм зв'язку 1960-1970-х років. Транзисторні радіоприймачі все ще широко використовуються як автомобільні радіоприймачі. За оцінками, між 1950-ми і 2012 роками по всьому світу було продано мільярди транзисторних радіоприймачів.

Кишеньковий розмір транзисторних радіоприймачів викликав зміни в звичках прослуховування популярної музики, що дозволило людям слухати музику будь-де.

З 1980, дешеві AM-транзисторні радіоприймачі були витіснені спочатку бумбоксом і Sony Walkman, а пізніше цифровими пристроями з вищою якістю звуку, такими як портативні програвачі компакт-дисків, персональні аудіоплеєри, MP3-плеєри та (згодом) смартфони, багато з яких містять FM-радіо[6][7].

До середини 2000-х, більшість великих корпорацій, таких як Sony, Panasonic, Toshiba та Philips, припинили масовий випуск транзисторних приймачів, а на зміну їм прийшли компанії Sangean (Тайвань) та Tecsun (Китай).

В Україні виробництвом транзисторних приймачів займалися радіозаводи у різних містах, найбільш відомим з яких був Меридіан.

В Європі виробництво транзисторних приймачів продовжують Blaupunkt (Німеччина), Orava (Словаччина) та Muse (Франція), які частково або повністю виробляють свої приймачі в Китаї.

З винайденням Software Defined Radio (SDR), приймачі почали виготовляти з використанням технологі DSP та мікрочіпів, які поєднують велику кількість транзисторів в одному електронному компоненті.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Regency TR-1 Transistor Radio History. www.regencytr1.com. Процитовано 25 липня 2025.
  2. Regency TR-1 Transistor Radio Facts and Figures. people.msoe.edu. Архів оригіналу за 10 жовтня 2004. Процитовано 25 липня 2025.
  3. Regency TR-1 Transistor Radio Facts and Figures. www.collectornet.net. Процитовано 25 липня 2025.
  4. Charles McChesney, The Post-Standard (13 листопада 2012). First transistor radio made in Salina dialed in for the Smithsonian. syracuse (англ.). Процитовано 25 липня 2025.
  5. The First Transistor Radios - 1950s. www.ericwrobbel.com. Процитовано 25 липня 2025.
  6. Petraglia, Dave (5 березня 2014). Why You Owe Your Smartphone To The Transistor Radio. Thought Catalog.
  7. Bray, Hiawatha (6 листопада 2014). Is Your Smartphone Ready for Radio?. The Boston Globe.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]