Палаццо Пападополі

Палаццо Пападополі
Назва на честь:	House of Papadopolid
45°26′12″ пн. ш. 12°19′55″ сх. д.
Тип	палац і готель
Країна	Італія : ISO3166-1 alpha-3:ITA; ISO3166-1 цифровий:380;
Розташування	Венеція
Архітектор	Giangiacomo dé Grigid
Засновано	1559
Адреса	Гранд-канал і rio dei Melonid
Палаццо Пападополі (Італія)
Палаццо Пападополі у Вікісховищі

Палаццо Пападополі (італ. Palazzo Papadopoli) — палац у стилі бароко на Гранд-каналі у місті Венеція, Італія. Розташований між Палаццо Джустиніан Бузінелло та Палаццо Дона а Сант'Апональ у районі (сестьєре) Сан-Поло. Навпроти палацу знаходиться Палаццо Корнер Контаріні деї Каваллі.

Історія

Палаццо Пападополі на Гранд-каналі

Вид на Палаццо Пападополі з Гранд-каналу

Палац був замовлений у середині XVI століття родиною Коччина (італ. Coccina) у архітектора ДжанДжакомо деї Гриджі, сина Гульєльмо деї Гриджі. Ця родина походила з Бергамо й нещодавно увійшла до складу венеційського патриціату. Будівництво палацу було завершено близько 1570 року.

У 1748 році палац перейшов у власність родини Тьєполо. Ще у 1745 році будівлю разом із колекцією живопису було продано курфюрсту Саксонії за 100 000 зекінів. Картини перевезли до Старої картинної галереї у Дрездені.

У XVIII столітті парадний поверх (piano nobile) прикрасив фресками Джованні Доменіко Тьєполо — зокрема, сценами Шарлатан (італ. Il ciarlatano) та Менует (італ. Il minuetto). Приблизно у 1750 році його батько, Джамбаттіста Тьєполо, імовірно, розписав одну зі стельових композицій.

У XIX столітті палац неодноразово змінював власників: у 1837 році його придбав Валентино Комелло (чия дружина Маддалена Монтальбан була ув’язнена австрійською владою на рік), потім — австрійський генерал і дипломат Бартошомей фон Штюрмер, а у 1864 році — багаті банкіри та графи грецького походження Нікколо та Анджело Пападополі.

Останній викупив сусідні будівлі, щоб створити великий сад і додатковий корпус позаду. Родина Пападополі походила з Корфу і приєдналася до венеційського патриціату у 1791 році.

Між 1874–1875 роками палац належав Джироламо Леві, який разом із Мікеланджело Гугенгаймом та художником Чезаре Ротта здійснив неокласичну реконструкцію інтер’єрів із садами. Ротта виконав фресковий розпис бального залу.

У 1922 році будівлю успадкувала родина Аррівабене Валенті Гонзага, нащадки дому Гонзага. Згодом палац перетворили на розкішний готель, який нині керується мережею Aman Resorts під назвою Aman Venice. Готель відкрився у 2013 році — це був перший курорт Aman в Італії, і нині він вважається одним із найвишуканіших готелів Венеції.

Література

• Guida d'Italia – Venezia. Milano: Touring Editore, 2007. ISBN 978-88-365-4347-2.
• Brusegan, Marcello (2007). I palazzi di Venezia. Roma: Newton & Compton. с. 62—64. ISBN 978-88-541-0820-2.
• Fasolo, Andrea (2003). Palazzi di Venezia. Arsenale Editrice. с. 76—77. ISBN 978-88-7743-295-7.
• Boulton, Susie; Catling, Christopher (1997). Venezia e il Veneto. Mondadori. с. 64. ISBN 978-88-04-43092-6.