Перейти до вмісту

Стефанішина Ольга Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Не плутати зі Стефанишиною Ольгою Анатоліївною — народною депутаткою Верховної Ради України IX скликання.
Ольга Віталіївна Стефанішина
Посол України в США
Нині на посаді
На посаді з27 серпня 2025
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникОксана Маркарова
Спеціальний уповноважений Президента України з питань розвитку співробітництва зі Сполученими Штатами Америки
17 липня 2025 — 27 серпня 2025
ПрезидентВолодимир Зеленський
Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України — Міністр юстиції України
5 вересня 2024 — 17 липня 2025
(в.о. з 16 липня 2025)
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникДенис Малюська
НаступникТарас Качка (віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції)
Герман Галущенко (міністр юстиції)
Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
4 червня 2020 — 4 вересня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникВадим Пристайко
Народилася29 жовтня 1985(1985-10-29) (39 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якюристка, політична діячка Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІнститут міжнародних відносин Київського університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяУкраїнська стратегія Гройсмана
Релігіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ольга Віталіївна Стефанішина, до шлюбу Кравець (нар. 29 жовтня 1985, Одеса, УРСР) — українська юристка та державна службовиця. Посол України в США (з 27 серпня 2025 року)[1]. Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (2020—2025)[2]. Міністерка юстиції (2024—2025)[3].

Спеціальна уповноважена Президента України з питань розвитку співробітництва зі Сполученими Штатами Америки (2025).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 29 жовтня 1985 року в Одесі[4].

У 2008 році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського університету, отримавши дипломи з міжнародного права та перекладу англійською мовою.[5] У 2016 році здобула ступінь спеціаліста з фінансів та кредиту в Одеському національному економічному університеті.[6][7]

З 2006 до 2007 року займалася приватною юридичною практикою.

2007—2010 — керівниця відділу з питань правового забезпечення європейської інтеграції в Державному департаменті з питань адаптації законодавства. 2010—2015 — заступниця директора і директор в Департаменті міжнародного права / Департамент європейської інтеграції у Міністерстві юстиції України[8].

З березня до грудня 2017 року — директор Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету міністрів. У грудні 2017 року призначена директором Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету міністрів. З січня по червень 2020 — радниця в юридичній фірмі «Ілляшев та партнери»[9].

2019 року на парламентських виборах балотувалася за списками партії «Українська стратегія Гройсмана» під № 25[10], до парламенту не пройшла.

4 червня 2020 року ВРУ проголосувала за призначення Стефанішиної віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України[11]. Член РНБО з 17 серпня 2020 до 19 липня 2025 року[12]. Має 5-й ранг державного службовця.

3 вересня 2024 року Стефанішина подала заяву про відставку з посади віцепрем'єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України[13]. 4 вересня 2024 року Верховна рада України підтримала її звільнення[14].

5 вересня 2024 року Верховна рада 253 голосами призначила Стефанішину Віцепрем'єр-міністеркою із Євроінтеграції — Міністеркою юстиції[15].

На початку липня 2025 Міністерство юстиції опублікувало відео на своїй сторінці у TikTok, у якому співробітники відомства демонстрували заставки своїх мобільних телефонів — на всіх заставках була світлина Ольги Стефанішиної. Відео викликало хвилю критики та було видалене зі сторінки міністерства.[16]

17 липня — 27 серпня 2025 року уповноважена Президента України з питань розвитку співробітництва зі США[17][18].

27 серпня 2025 року указом президента Володимира Зеленського призначена Надзвичайним і Повноважним Послом України у США[1].

Розслідування

[ред. | ред. код]

«Справа Лукаш»

[ред. | ред. код]

У жовтні 2019 року Стефанішиній було висунуте звинувачення у розкраданні або розтраті державних коштів в особливо великих розмірах групою осіб (ч. 5 ст. 191 ККУ). Причиною було те, що під час роботи у міністерстві юстиції за міністерки Олени Лукаш Стефанішина займалася тендером на проведення досліджень українського законодавства, Міністерство юстиції України заплатило тоді 2,5 млн грн, одна сторінка аналізу коштувала від 1,4 тисячі до 4,5 тис. грн[19][20].

26 вересня 2023 року ВАКС провів перше підготовче судове засідання у справі[21].

Журналістські розслідування

[ред. | ред. код]

4 червня 2025 року Українська Правда опублікувала розслідування про те, що арештовані Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА) активи, зокрема Будинок профспілок України, переходять під контроль людей, пов'язаних з віцепрем'єркою Стефанішиною[22].

27 червня 2025 року Hromadske з'ясувало, що мати Стефанішиної купила квартиру в ЖК «Львівська площа» в центрі Києва площею 100 м² майже вчетверо дешевше за ринкову ціну, заплативши 3 млн грн замість 12 млн грн, що була мінімальною ціною за подібну квартиру на час купівлі[23].

За кілька годин після того, як журналіст Максим Коцюбинський зафіксував, що Стефанішина користується даною квартирою, якої немає в її декларації, його на кілька годин незаконно затримала поліція, намагаючись отримати доступ до його телефону[24].

Власність

[ред. | ред. код]

Має три квартири в Одесі та одну в Києві[25][26].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» II ст. (20 липня 2025) — за вагомий особистий внесок у розвиток міждержавного співробітництва, консолідацію міжнародної підтримки суверенітету та територіальної цілісності України, плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[27].
  • Орден «За заслуги» III ст. (21 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток міждержавного співробітництва, плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[28]
  • Офіцерський хрест Ордену Великого князя Литовського Гедиміна (6 липня 2023, Литва) — за зусилля щодо досягнення членства України в Європейському Союзі та НАТО[29][30]
  • Liberal Award by European Liberal Forum[31]
  • Women, Peace and Security Award by NATO Parliamentary Assembly[32]
  • Орден святої рівноапостольної княгині Ольги, нагорода ПЦУ[33]

Визнання

[ред. | ред. код]
  • 2025 — 17-тє місце у категорії «Політики» в рейтингу «100 найвпливовіших українців» журналу Фокус.[34]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Мати — Кравець Надія Федорівна (1952 р. н.).
  • Колишній чоловік — Михайло Васильович Стефанішин, юрист та чиновник. Розлучилася у 2017 році[35], з ним має доньку Анастасію[36] та сина Данила[37].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Указ Президента України від 27 серпня 2025 року № 662/2025 «Про призначення О.Стефанішиної Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки»
  2. ↑ Новий віце-прем'єр з євроінтеграції: хто така Ольга Стефанішина
  3. ↑ Стефанішина очолила Мін’юст. Вона також залишається віцепремʼєр-міністеркою. hromadske (укр.). 5 вересня 2024. Процитовано 5 вересня 2024.
  4. ↑ Нові люди в уряді. Досьє на віце-прем'єра та міністра культури. Главком. 4 червня 2020. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 13 лютого 2023.
  5. ↑ Нові люди в уряді.
  6. ↑ Стефанішина Ольга Віталіївна. LB.ua (укр.). Процитовано 4 червня 2020.
  7. ↑ (укр.) New people in government. Dossier on the Deputy Prime Minister and Minister of Culture, Glavcom (4 June 2020)
  8. ↑ Профіль на attorneys.ua[недоступне посилання]
  9. ↑ До команди «Ілляшев та Партнери» приєдналась радник Ольга Стефанішина
  10. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України — Стефанішина Ольга Віталіївна
  11. ↑ Стефанишина Ольга Віце-прем'єр з євроінтеграції
  12. ↑ Указ Президента України від 17 серпня 2020 року № 324/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  13. ↑ Ольга Стефанішина подала заяву про відставку. 03.09.2024, 21:00
  14. ↑ Стефанішину звільнили з посади віцепрем'єра з євроінтеграції. 04.09.2024, 13:31
  15. ↑ Рада призначила Стефанішину віцепрем’єркою і главою Мін’юсту. Європейська правда (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  16. ↑ Мін'юст опублікував відео у TikTok, де Стефанишина була на заставці телефонів у всіх співробітників міністерства доповнено
  17. ↑ Указ Президента України № 494/2025 від 17 липня 2025 року
  18. ↑ Указ Президента України № 660/2025 від 27 серпня 2025 року
  19. ↑ Підозрювана в корупції віцепрем'єрка дезінформує про перебіг «справи Лукаш». Bihus.Info
  20. ↑ Підозрювана в корупції віцепрем'єрка Стефанішина може стати новою очільницею Мін'юсту. ZMINA.info
  21. ↑ Справа Лукаш у ВАКС: як проходило перше засідання
  22. ↑ «дАРМА». Як арештовані активи переходять під контроль людей, пов'язаних з міністеркою Стефанішиною, Михайло Ткач, 4 червня 2025
  23. ↑ Мама очільниці Мін’юсту Стефанішиної купила квартиру в Києві майже вчетверо дешевше, ніж на ринку. hromadske (укр.). 27 червня 2025. Процитовано 27 червня 2025.
  24. ↑ Поліція затримала журналіста hromadske, який зафіксував, що Стефанішина користується незадекларованою квартирою, 02.07.25, Цензор.нет
  25. ↑ Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020. [Архівовано 2020-06-04 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює 2024 рік).
  27. ↑ Указ Президента України від 20 липня 2025 року № 503/2025 «Про відзначення державними нагородами України працівників дипломатичної служби»
  28. ↑ Указ Президента України від 21 грудня 2023 року № 830/2023 «Про відзначення державними нагородами України працівників дипломатичної служби»
  29. ↑ LIETUVOS RESPUBLIKOS PREZIDENTAS DEKRETAS DĖL APDOVANOJIMO LIETUVOS VALSTYBĖS ORDINAIS IR MEDALIAIS.
  30. ↑ З нагоди Дня державності Литви – нагородження високопосадовців України. LRT (литовською) . 6 липня 2023. Процитовано 6 липня 2023.
  31. ↑ Ольга Стефанішина 5 років на посаді Віцепремʼєрки: головні здобутки - Новини - European integration portal. eu-ua.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2025.
  32. ↑ Ольга Стефанішина 5 років на посаді Віцепремʼєрки: головні здобутки - Новини - European integration portal. eu-ua.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2025.
  33. ↑ rorebert@gmail.com (15 грудня 2022). Митрополит Епіфаній зустрівся з Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною. OCU (укр.). Процитовано 8 червня 2025.
  34. ↑ Рейтинг найвпливовіших українців 2025 року (укр.). Фокус. 23 серпня 2025. Процитовано 29 серпня 2025.
  35. ↑ https://pep.org.ua/uk/person/51534
  36. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-12-08 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-12-08 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Вадим Пристайко 		Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
4 червня 2020 — 17 липня 2025  		Наступник:
Тарас Качка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стефанішина_Ольга_Віталіївна&oldid=46203754