Усть-Чорна

село Усть-Чорна
Усть-Чорна
	Флаґ Усть-Чорної
	При уїздови в Усть-Чорне При уїздови в Усть-Чорне
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Тячовськый район
Рада	Усть-Чорнянська громада
Код КОАТУУ	2124456500
Основны інформації
Заложене	1775
Жытелїв	1547
Поштовы індексы	90520
Телефон	+380 3134
Полога
Ґеоґрафічны коордінаты	48°19′9″N 23°56′20″E / 48.31917°N 23.93889°ECoordinates: 48°19′9″N 23°56′20″E / 48.31917°N 23.93889°E
Водойма	р. Тересва
Місцева влада
Адреса ради	Селище Усть-Чорна, ул. Верховинська, 233
Вебова сторінка	Усть-Чорнянської Селищної рады
Сільський голова	Костяк Петро Петрович
Жрідла інформацій

Усть-Чо́рна (укр. Усть-Чорна, мад. Királymező, нїм. Königsfeld, словен. Usť-Čorna вадь історично Kraľovo Pole) — варощик в Украйинї, центр Усть-Чорнянської селищної громады Тячувського района Закарпатської области.

Ґеоґрафія

Розміщене в горїшнюй части рїкы Тересвы на высотї 526 метру над рунём моря, за 60 км уд райцентра (вароша Тячово) та за 190 км уд обласного центра (вароша Ужгород), в узькуй улоговинї на стыкови трёх горных масиву: Вуднушньый Ґорґан (на сїверї), Свидовця (на выходї) тай хребта Красна (на западї). Сусїднї села: Брустуры, Красна, Нїмицька Мокра і Руська Мокра.^[1]

На сїверно-заподнуй окресности села рїка Занева падат у Мокрянку.

На южному выходї уд села рїка Бобрука падат у Тересву.

Населиня

На 2016. гуд в Усть-Чорнуй жило 1 543 душ, у 2012. годї — 1 486 душ та 438 ґаздувств, а у 1966. годї населиня было 4 800 душ.^[1]

По даным переписа 2001. года нїмицькый гий рудный язык указали 4,32% населиня села.^[2]

Бисїда

Розподїл населиня за рудным языком за даными переписа 2001. года:^[2]

Язык	Кулькость	Процент
украйинськый	1358	93.27%
нїмицькый	63	4.32%
російськый	22	1.51%
мадярськый	11	0.76%
словенськый	2	0.14%
Сполочно	1456	100%

Етимолоґія

Нїмцї-переселинцї, котрї прийшли освойовати зимлї в вирьховинї Карпат у 1815. годови оказалися на розширинуй части долины. Місность учудовала їх свойов красов і непростостьов, а поле серед гур видїлося файным містом для заложіня нового поселиня. Того, коли узрїли нїмцї сисю красность уповіли: «Сесе поле для королю!». Он так село получило імня Königsfeld (дослувно «королювське поле»).^{[жрідло?]} Із зачинаня было побудовано 8 хыжий і каплицю римо-католицької цирькви, а із часом границї села розширили.^[1]

Нынїшнє імня варощика, споминатся в архівных документах уд 1945 (по кунцю Другої світової войны тай перехода Карпатської Руси зі склада Чехословенщины до склада СРСР. Складатся із двох слов: «Усть» — місто, де ся зливают воєдно рїкы Брустурянка тай Мокрянка, а пак май на юг впадає Чорный потук, котрый получив імня позад густых хащий, котрї видїлися темными на берегах поточка, котрый несе свою воду через центр села.^[1]

Инакі спомины: 1838 — Vallis Regia, 1850 — Királymező, 1852 тай 1853 — Königsfeld, 1877 — Királymező, 1882 — Királymező, 1892 — Királymező (Uscsarna), 1913 — Királymező, 1925 — Užčorná, 1930 — Ust’čorna, 1944 — Királymező, Устчорна, 1983 — Усть-Чорна.^[1]

Історія

Австрійськый, австро-мадярськый і чехословенськый періоды

Історія села зачинатся у 1775. годї, коли сюды за приказом імператрици Австро-Мадярської імперії, Марії Терезії, направили 108 файт для убхоснованя лїса та будованя. Перві нїмцї-переселинї (майстры по деревоуброблїню тай инакі шпеціалісты із лїсництва) прийшли сюды жити із австрійськых району Ебен Зес, Бад Ішл, Гоізерн. Нові обыватилї заготовляли тай сплавляли лїс онь до Австро-Мадярської імперії. Зачали розбудововати село уд моста через Чорный потук і дале до Руської Мокрої. Коли чисилность населиня выросла, та зачали будоватися ід селови Красна.^[1]

1929. гуд быв знаменый будованём узькоколійкы із Дубового до Усть-Чорної чехословенськов властьов. Проеґзістовала ся узькоколійка до 90-х году ХХ. стогуддя, а потум ї ізмыла повінь у 1999. годови. Ід 2001. года была докус понищина.^[3]

Радянськый період

У 1950. годови на базї бывшых лїсовых управ зотворено Усть-Чорнянськый лїсокомбінат. Ун раховався ґіґантом у своюй галузи ід 1995. годови. Лїсокомбінат давав роботу моложаві, мався лїсным ґаздувством, лїсозаготовков, переробков дерева, нові лїсосадкы на містови лїсосїк, тай ин. Усть-Чорнянськый лїсокомбінат мав 12 лїсництв, 5 лїсопункту, узькоколійна жилїзна дорога, транспортно-ремонтный цех тай уддїл капіталного будованя, а тож долушньый склад у варощикови Тересва. Історія лїсокомбіната кончаєся в часы незалежности Украйины, ай по реорґанізації (1996. гуд) зотворено Усть-Чорнянське державне лїсоловицьке ґаздувство МП «ЛісІнвест». Пуд куниць, зотворилися два уддїлїня державного лїсоловицького ґаздувства — Брустурянське (Лопуховське) і Мокрянське.^[1]

1977. года на теріторії села стало на єдне грубе промысловство булше — удперся філіал Кыювського завода реле тай автоматікы. У него входили цехы із термалної убробкы металу тай інструменталный.^[1]

Житя у час незалежности Украйины

Із 2004. года в Усть-Чорнуй удперлася хыжа милости для пристарїлых людий. Єдна хыжа сякого типа на всьый Тячувськый район, є сполочным проєктом Остравсько-Опавської Єпархіалної благодїйствуючої орґанізації тай благодїйствуючого фонда им. Олександра Хіры. У ньому жило 14 душ старшого віка, а із 2014. года — 20^[4].

Із 2008. года в Усть-Чорнуй сформованый окремый пост державного гасичного сокочіня варощикови Усть-Чорна. Іщи в час еґзістованя лїсокомбіната зотворено фотболну команду «Лісоруб» (із 2000. года «Усть-Чорна»). Проведено три чемпіонати на кубок І. В. Чусы — Героя Соціалістічної роботы. У варощикови функціонує міні-хлїбопекарня (хлїб на дрывах), котра удперта украйинсько-австрійськым цімборством «Königsfeld», є гостелы, кафе і бовты.^[1]

Ошколованя

У 1956. годови у варощикови удперто серидню ошколу, де учатся учнї не лем із Усть-Чорної, ай із сусїдньых сел (Брустуры, Руська Мокра тай Німецька Мокра). На 2012 гуд в сполочноошколовницькуй ошколї І-ІІІ ступіню училося 269 учню.^[1]

У 1986. годї удперто мижеошколну училно-выробляючу майстирню для учню 10-11. класу Усть-Чорнянської тай Брустурянської сполочноошколовницькых ошкол із профілным учінями: швийне дїло, народнї умільчі промыслы, столярне дїло. У селови тоже функціонує садик «Теремок».^[1]

Болниця

У селищови находится тай робит дїлова болниця на 85 постилю. При болници удперто балнеолоґічне уддїлїня для людий із битюгами периферійної нервової сістемы. У 90-х годах на теріторії варощика зачали ряд пріватных оздоровчых комплексу, котрї хотят ізлїпшити здоровля уддыхаючых тай людий.^[1]

Реліґія

Храм с. Марії Маґдалины

Покулко перві поселинцї сповідали католицьку віру, та богослужіня велося по нїмицькы і лем за римо-католицькым обрядом. 1815. гуд — закладїня капличкы римо-католицької цирькви. 1890. гуд — побудовано костел Марії-Маґдалины у ґотічному штилі, што усокотився і доднись. Коли кончили будовати цирькву у нюй поклали на хорах орґан. Костел, якый є архітектурнов памнятов, функціонує і нынї, де проводятся паралелні богослужіня римо-католику тай ґреко-католику.^[1]

Службу проводив сященик-бірітуаліст о. Петер Креніцкі, а дїля літурґії за выхудным обрядом выносятся образы Христа і Богородици, намальованї умільницёв із Пряпіевов Анґеліков Недорощик.

За ініціатівою о. Петра Креніцкого на чисть 2000-гуддя Руздва Христового із рїчного каміня зробили юбілийну каплицю.^{[жрідло?]}

Цїлый гуд у каплици поперимінно будут выкладинї шість образу, што зображуют основнї подїйства цирьковного года. Намальовав образы місный умілиць Василь Шимків.^{[жрідло?]}

Туризм

Сись населиный пункт быв знаный дякуючи жрїдлу мінералної воды. Його первым офіційным удператильом став окружный дохтор Й. Платіні іщи у 1780-х гг. Знаный дослїдник Л. Тогніо думав, же вода такого склада і квалічности рїдкость у всьому світови, ай розгортаня повноцїнної лїковално-оздоровної дїятилности на ї основі было бы істинно «благословіньом» для людий. У 1876 на конференції доповідачі здыхали: єдна проблема — не йманя інфраструктуры і транспортної доступности. Населиня на тот час было 549 душ. Жрїдло находилося за 100 ходу уд населиного пункта, на беризї Брустурянкы. На його основі казна зробила негрубый єднокомнатный деривляный купіль, призначеный для свойых робутнику (лїсного ґаздувства). На 1936 ун складатся вже із 3-х ванных тай 1-ї гостёвої комнаты;^{[неенциклопедичный стиль]}^[5]

сято Шайбликы;

ботанічный заказник «Керничный»;

іхтіолоґічный заказник «Усть-Чорна»;

заповідне урочище «Усть-Чорнянські пралїсы».

Коли прийшли в Пудкарпатя, австрійцї привезли із собов до Усть-Чорної давню традіцію сяткованя періода лїтнього сонцьостояня — Sonnenwende. Сесе сято туй называтся Шайбликы і чимысь нагадат традіційне сято Івана Купала. Наприклад, обовязковым обрядовым елементом обох сят є ватра. Сяткуют Шайбликы три дны: із 21. до 23. юля.

У Австрії традіція сятковати Sonnenwende і доднись дуже поширина, а саме сято, яке каждый збирає в рузных реґіонах крайины много турісту, є нематеріалный наслїдством ЮНЕСКО. Ай пудкарпатські австрійцї мают свою, унікалну традіцію сяткованя і сокотят ї із давньых часу.

Суть сяткованя — запалити у грубуй ватрї деревляный «шайблик» (самараючый на шайбу) і вдарити ним уб помуст, убы шайблик крутився і литїв у проруб. Туй булше ги 420 году «бют» шайбликы — із часа закладїня села Усть-Чорна.

До Шайблику зачинают пудготвльоватися поскоро: на горбі закопуют у зимлю дві тычкы (єдна мало май груба за другу), на котрых кладут дощку, тым самым зробили штось гийбы трампліна. Із твердых пород дерева вытисуют шайблик. Шайблик — то деривляный квадратік 10×10 см, якый вытисуют уручну. Ун має вудну дїрку. Шайбликы самарают на палицю. Старші люди, моложава тай дїти запікают деривляні квадратікы над огньом, а тогды пуд даякым кутом запускают їх у воздух. Коли квадратік розжарюєся і зачинає світло світитися у потемийови, учасник дїйства пудходит ід дощцї-трампліна авадь же лавици, розмахуєся і бє по нюй палицьов із шайбликом. Гія вдарити так, убы шайблик злитїв із палици, пролитїв як мож май дале у воздухови і впав на зимлю, лишаючи за собов світлый огнявый слїд. На шайбликах доста часто записовали свої жаданя, оконаня якых залежит уд силы тай правильности удара шайбликом по дощци. Даколи удар присячовали комусь — наприклад, фатьов бив дїля дївкы, котра му ся любила, і наопак. Ударити мож было лем раз.^[6]

На сївер уд варощика розміщіный ботанічный заказник «Керничный», на юг — іхтіолоґічный заказник «Усть-Чорна»,^[7] а на южный запад — заповідне урочище «Усть-Чорнянські пралїсы».

Ґалерія

Полонина Красна. Зимні дерева
Полонина Красна зимов
Вид із краснянської трунї
Усть-чорнянська сполочноошколовницька ошкола
Костел Марії Маґдалины (вид із тїлного бока)
Статуя сятого у каплицї при костелови
Костел Марії Маґдалины (вид на централный уход)
Порядок тай чистота на усть-чорнянськых дворах
Хыжка милости (для пристарїлых)
Православный храм (вид з тілного бока)
Православный храм (вид із головного входа)
Каплиця православної церькви у селови
Чорный потук у централнуй части села
Річка Мокрянка
Люди купаются на усти двох гурськых рїк
Устя рїк Брустурянка тай Мокрянка
Вид на готел «Водограй» (панорама)
Воєнный ДОТ часу Другої світової войны
Водопад Гук в Усть-Чорнуй (панорама)
Водопад Гук (панорама)
Водопад Гук (вид збоку)
Централна улиця Усть-Чорної(1942 гуд)
Чорный потук, 1942. гуд
Цынтарь зимов
Зимньый вид на Усть-Чорне
У дворови готела «Водограй»
Корова іскає охоложіня у рїці Брустурянка
Уддыхальна зона у селови Усть-Чорне
Порогы водопаду Гук (Усть-Чорне)
Озеро в убнімах гур (коло Усть-Чорної)
Місный водопад Гук
Центр села Усть-Чорне
Місто побудовы міні-ГЕС коло Усть-Чорної
Металный лісоруб — сімбол сих краю

Відео

Водопад Гук в Усть-Чорнуй
Вид на водопад Гук
Вид на окресность Усть-Чорної

Никай ся втож

Усть-Чорнянська узькоколійка

Жрїдла

Данилюк, М. В. (2012). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). Карпати. с. 219.

Пудміткы

↑ ^1,00 ^1,01 ^1,02 ^1,03 ^1,04 ^1,05 ^1,06 ^1,07 ^1,08 ^1,09 ^1,10 ^1,11 ^1,12 Данилюк, М.В. (2012) (по українська). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Карпати. pp. 219. Хыбна цітація: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
↑ ^2,0 ^2,1 Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.
↑ Зіновєв, Дмитро. Вузькоколійна залізниця Тересва - Усть Чорна. zakarp.yz.co.ua. http://zakarp.yz.co.ua/places.php?id=45.
↑ новини про будинок милосердя. tyachiv.com.ua. 24.11.2014. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-09-17. https://web.archive.org/web/20160917024310/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_213637.
↑ Занепад "Ялинки". 06.01.2015. http://chas-z.com.ua/news/13074.
↑ В Усть-Чорній досі живуть тірольські традиції (по українською). tyachiv.com.ua. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-10-25. https://web.archive.org/web/20161025053220/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_90.
↑ ботанічний заказник. ecozakarpat.net.ua. http://ecozakarpat.net.ua/parks/botanichnii-zakaznik-zaghalnodierzhavnogho-znachiennia-kiernichnii.

Удкликаня

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Облікова картка^{[dead link]}
Сайт Усть-Чорнянської Селищної рады

Навигация по Тячовскому району

Районный центер: Тячово
Мѣстечка: Буштино • Дубове • Солотвино • Тересва • Усть-Чорна

Села: Бедевля • Біловарци • Бобове •Велика Уґолька • Вышньый Дубовиць • Вышоватый • Вонигово • Вульховцѣ • Ольховци-Лазы • Вульховчик • Ґаничі • Глиняный • Глубокый Потук • Груникы • Грушово • Дубровка • Добрянске • Дулово • Калины • Колодне • Красна (Тячӯвськый район) • Криве • Крычово • Лазы • Лопухово • Мала Уґолька • Нересниця • Нижньый Дубовиць • Нижна Апша • Нѣмецка Мокра • Новобарово • Новоселиця • Округла • Петрушов • Пещера • Подплеша • Подішор • Пригӯдь • Раково • Рувне • Росош • Руня (Украйина) • Руська Мокра • Руське Поле • Сасово • Тарасовка • Теребля • Терново • Тисалово • Топчино • Тячӯвка • Уґля • Фонтинясы • Чумальово • Широкый Луг

[:0-1] 1,00 ^1,01 ^1,02 ^1,03 ^1,04 ^1,05 ^1,06 ^1,07 ^1,08 ^1,09 ^1,10 ^1,11 ^1,12 Данилюк, М.В. (2012) (по українська). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси. Карпати. pp. 219. Хыбна цітація: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом

[:1-2] 2,0 ^2,1 Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даных Державної службы штатістікы Украйины. http://db.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp.

[3] Зіновєв, Дмитро. Вузькоколійна залізниця Тересва - Усть Чорна. zakarp.yz.co.ua. http://zakarp.yz.co.ua/places.php?id=45.

[4] новини про будинок милосердя. tyachiv.com.ua. 24.11.2014. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-09-17. https://web.archive.org/web/20160917024310/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_213637.

[5] Занепад "Ялинки". 06.01.2015. http://chas-z.com.ua/news/13074.

[6] В Усть-Чорній досі живуть тірольські традиції (по українською). tyachiv.com.ua. Архівна копія з оріґінала зроблена 2016-10-25. https://web.archive.org/web/20161025053220/http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_90.

[7] ботанічний заказник. ecozakarpat.net.ua. http://ecozakarpat.net.ua/parks/botanichnii-zakaznik-zaghalnodierzhavnogho-znachiennia-kiernichnii.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]