Віллі Петер Штолль
| Віллі Петер Штолль | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Willy Peter Stoll |
| Народився | 12 червня 1950  Штутгарт, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина |
| Помер | 6 вересня 1978 (28 років) Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Федеративна Республіка Німеччина ·вогнепальна рана |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | терорист |
| Знання мов | німецька |
| Членство | Фракція Червоної Армії |
Ві́ллі Пе́тер Што́лль (нім. Willy Peter Stoll; нар. 12 червня 1950, Штутгарт, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина — пом. 6 вересня 1978, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Федеративна Республіка Німеччина) — західнонімецький терорист, член ліворадикальної терористичної організації «Фракція Червоної армії» (RAF).
Народився у Штутгарт-Вайгінгені в родині ремісників. Відвідував гімназію імені Гегеля у Вайгінгені, проте був виключений у восьмому класі через недисциплінованість. Згодом закінчив приватну школу, де у 1969 році отримав спеціальність податкового асистента і працював за фахом у Морінгені.
У призовному віці проігнорував повістку та відмовився від служби, через що був доправлений військовою поліцією в казарми силоміць. Згодом Штолль добився статусу відмовника від військової служби за ідейними міркуваннями.
На початку 1970-х років разом із дружиною та донькою переїхав до квартири під Кіллесбергом, де в цей час проживали Фолькер та Ангеліка Шпайтель. Як член організації «Червона допомога», Штолль проводив кампанії за полегшення умов ув'язнення терористів «Фракції Червоної армії» і виступав як доглядач за членами RAF, ув'язненими у в'язниці Штаммгайм.
Згодом Штолль познайомився з адвокатом Клаусом Круассаном і став співробітником його юридичної фірми, що остаточно зблизило його з RAF і дало поштовх до вступу в організацію[1].
30 жовтня 1974 року Штолль, разом з іншими членами «Фракції Червоної армії», взяв участь у захоплення гамбурзького офісу Amnesty International на знак протесту проти умов утримання членів RAF у в'язницях. У тому ж році він здійснив невдалу атаку з використанням пляшки із запалювальною сумішшю на будівлю Штутгартської медичної асоціації.
Наприкінці 1976 року остаточно пішов у підпілля і залишив свою сім'ю[1].
Штолль, ймовірно, був причетний до пограбування зброярні разом з Кнутом Фолькерцем у Франкфурті-на-Майні 1 липня 1977 року[2]. Злочин, ймовірно, був частиною підготовки до викрадення і подальшого убивства промислового лідера та колишнього члена СС Ганса Мартіна Шлеєра. За свідченнями Петера-Юргена Боока та деяких інших учасників теракту, Штолль брав безпосередню участь у викраденні та убивстві Шлеєра, а також в нападі на його ескорт[3].
6 вересня 1978 року Штолль відвідав китайський ресторан «Шанхай» у Дюссельдорфі, коли його впізнали відвідувачі й викликали поліцію. Під час спроби арешту поліцейськими в цивільному він витягнув пістолет і був поранений чотирма пострілами правоохоронця. Помер в кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні[4].
Існують свідчення, що після убивства Шлеєра і подальших подій Штолль дистанціювався від RAF і зазнав психологічних змін. Через це Петер-Юрген Боок пізніше припускав, що він спровокував стрілянину в Дюссельдорфі задля самогубства[5].
Тіло Штолля було перевезено до Штутгарта, де той, у разі смерті, бажав бути похований на цвинтарі Дорнхальден, де у 1977 році за клопотанням бургоміністра Манфреда Роммеля були поховані ключові терористи першого покоління RAF Андреас Баадер, Гудрун Енслін та Ян-Карл Распе. Натомість Роммель попросив родину Штолля поховати його на старому цвинтарі у Вайгінгені, що і було зроблено 9 вересня 1978 року[1].
- У 1986 році гурт Clowns & Helden присвятив пісню «Willi Peter Stoll» на свого однойменного альбому питанню, якою людиною був Штолль.
- ↑ а б в Buchmeier, Frank (10 вересня 2013). RAF-Terrorist Willy Peter Stoll: «Wir haben ihn alle sehr geliebt» (нім.). Stuttgarter Zeitung. Процитовано 3 травня 2025.
- ↑ Rote Armee Fraktion (RAF) (нім.). Baden-Württemberg Landesamt für Verfassungsschutz. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 3 травня 2025.
- ↑ Peters, Butz (2004). Tödlicher Irrtum. Die Geschichte der RAF (нім.). Berlin: Argon. с. 404. ISBN 978-3870246730.
- ↑ Bericht, Eigener (7 вересня 1978). Vier Schüsse — So starb Stoll. Hamburger Abendblatt (нім.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 3 травня 2025.
- ↑ Boock, Peter-Jürgen (2002). Die Entführung und Ermordung des Hanns-Martin Schleyer (нім.). Frankfurt am Main: Eichborn. ISBN 978-3821839769.