Перейти до вмісту

Вільнянськ (станція)

Координати: 47°56′32″ пн. ш. 35°25′44″ сх. д. / 47.94222° пн. ш. 35.42889° сх. д. / 47.94222; 35.42889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станція Вільнянськ

Синельникове I — Запоріжжя I
Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова
Придніпровська залізниця
Запорізька дирекція
м. Вільнянськ

Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
Залізничний вокзал ст. Вільнянськ
47°56′32″ пн. ш. 35°25′44″ сх. д. / 47.94222° пн. ш. 35.42889° сх. д. / 47.94222; 35.42889
Дата відкриття 15 листопада
Рік відкриття 1873 (152 роки)
Попередня назва Софіївка (до 1974)
Тип вузлова
Колій 10
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Соборна
Відстань до Києва, км 618
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 90
Відстань до Синельникове I, км 49
Відстань до Запоріжжя I, км 26
Код станції 464701 ?
Код «Експрес-3» 2210683 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні послуги Автобус
Мапа
Вільнянськ. Карта розташування: Запорізька область
Вільнянськ
Вільнянськ
Вільнянськ на Вікісховищі

Вільнянськ (до 1974 — Софіївка[1]) — вузлова залізнична станція 3-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці на перетині електрифікованих ліній Синельникове I — Запоріжжя I та Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова між станціями Новогуполівка (13 км), Янцеве (8 км) та Запоріжжя-Ліве (16 км). Розташована в однойменному місті Запорізького району Запорізької області.

Станція Вільнянськ за основним призначенням та обсягом роботи — вантажна. Здійснює пропуск транзитних пасажирських поїздів далекого та приміського сполучення, прийом та завантаження вантажних поїздів. Має 6 колій загального користування, до яких примикають 5 під'їзних колій.

Від станції відгалужуються лінії у трьох три напрямках до станцій Запоріжжя I, Запоріжжя-Ліве та Синельникове I.

Станція щоденно відправляє сотні тонн народногосподарських вантажів: запасні частини для сільськогосподарських машин, вироби з пластмаси, комбікорму, продукти тваринництва тощо.

Історія

[ред. | ред. код]

Розбудові селища сприяло відкриття руху поїздів на залізничній лінії Лозова — Синельникове I — Запоріжжя I, а також будівництво на станції Софіївка блокгаузів. Станція відкрита 1873 року під первинною назвою Софіївка, під час прокладання першої дільниці головного ходу приватної Лозово-Севастопольської залізниці.

У 1894 році на станції Софіївка було засноване дворічне фабрично-залізничне початкове училище, в якому проходили навчання кваліфікованих робітників для обслуговування Лозово-Севастопольської залізниці. Станом на 1913 рік в училищі навчалося 47 учнів за професіями залізничного обхідника, ремонтника, помічника машиніста локомотива. Значна частина випускників цього закладу працювала в Олександрійських майстернях.

У 1934 році, по завершенню будівництва лінії Довгинцеве —Запоріжжя — Вільнянськ, станція набула статусу вузлової.

У 1965 році станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ) в складі дільниці Лозова — Синельникове I — Запоріжжя I та Вільнянськ — Запоріжжя-Ліве[2].

У 1974 році станція перейменована на сучасну назву — Вільнянськ за назвою однойменного міста, де вона й розташована.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Вільнянськ зупиняються приміські електропоїзди у напрямку Запоріжжя — Синельникове I / Дніпро[3].

До березня 2020 року на станції зупинявся єдиний денний регіональний поїзд № 822/821 Запоріжжя — Харків (скасований на невизначений термін)[4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 257. — 100 000 прим.(рос.)
  2. Історія електрифікації залізниць (1964—1966). Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 23 січня 2017. (рос.)
  3. Розклад руху поїздів по станції Вільнянськ на сайті poizdato.net. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. (рос.)
  4. Розклад руху призначених пасажирських поїздів по станції Вільнянськ на сайті АТ «Укрзалізниця». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 5 травня 2017.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 100. — 100 000 прим.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Д. В. Зеркалов. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 1. К.: Основа, 2002. — 462 с. Кн. 2. К.: Основа, 2003.  — 564 с.
  • Г. Турченко. Південна Україна на зламі епох (1914—1922 рр.). — Запоріжжя: Просвіта, 2005. — 324 с. — Із змісту: про події на станції Софіївка 13 листопада 1918 р. — С. 212.
  • М. Богомаз. Станція називається… (за станом на 21.01.1991). — Дніпропетровськ: Пороги, 1993. — 375 с. — Із змісту: Вільнянськ. — С. 71–72.
  • Абліцов О. Переїзд час збереже: [збудовано шляхопровід над коліями залізниці біля м. Вільнянськ] // Голос України. — 2002. — 17 грудня (№ 239).
  • Швець О. Черговий залізничної станції: [про роботу М. К. Носенка] // Дніпровські вогні. — 1984. — 28 серпня

Посилання

[ред. | ред. код]
Дільниця Синельникове I — Запоріжжя I
Попер.
Значкове
Вільнянськ
Наст.
Янцеве
Дільниця Вільнянськ — Імені Анатолія Алімова
Попер.
Вільнянськ
Наст.
Любимівка